Громадянином бути зобов’язаний
Твір-роздум у публіцистичному стилі на патріотичну тему. Був передсвятковий день. Ближче до вечора хтось подзвонив нам у двері. Хто б це міг бути? Ми ні на кого не чекали. На порозі стояла незнайома літня жінка. “Мабуть, помилилася квартирою”, – подумав я. Жінка привітно привіталася, вибачилася за те, що потурбувала, а мати запропонувала їй увійти у передпокій. Тут при світлові я роздивився гостю: на вигляд вона була старшою від моєї бабусі.
– Мене звуть Ганна Миколаївна, – відрекомендувалася вона, – я все життя працювала у школі,
– Чим ми зможемо вам допомогти?
– Не мені, а дітям. – І Ганна Миколаївна розповіла таку історію.
Декілька таких самих пенсіонерів, як вона, колишні педагоги, на громадських засадах почали співпрацювати з дитячою кімнатою міліції. Вони узяли під свою опіку групу дітей, яких називають “важкими”. Вулиця для таких дітей стала рідним домом. Колишні вчителі-ентузіасти займаються з ними, організують
– Але, якщо не можете, – сказала гостя, – я піду собі, не ображатимусь.
Розмову Ганни Миколаївни з матір’ю почула бабуся. Вона вийшла до гості і
Сказала, що наша родина обов’язково візьме участь в “солодкім столі” для дітей. Коли Ганна Миколаївна пішла, мати з бабусею вирішили спекти великий пиріг з яблучним повидлом.
– Як ти, сину, оцінюєш вчинок Ганни Миколаївни та інших колишніх учителів, які узяли під опіку чужих дітей?
– А навіщо це їм потрібно? У дітей є свої родини.
– А ти чув такі рядки російського поета Некрасова “Позтом можешь ти не бьіть, но гражданином бьіть обязан”? Ці жінки – найсправжнісінькі громадяни сноєї країни. Ганна Миколаївна казала, що зарплату їм за це не платять, роблять вони свою справу не заради слави. Турбуючись про чужих дітей, вони відчувають себе потрібними людям, і це дає їм задоволення. Це і є справжні громадяни…
Так, наша родина не залишилася байдужою. Завтра ми всі разом віднесемо дітям святковий пиріг з яблучним повидлом.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)