Гімн світлому образу Матері (за романом Уласа Самчука “Марія”)
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю,
Пренепорочная, благая!
Т. Шевченко
“Але пригадай, сестро, ту Марію, ту Святу Матір, що родила світові Бога живого… І пригадай велику Матір, яка день і ніч стояла під хрестом розп’ятого Сина. Пригадай Її велику мужність, попроси у Неї сили пережити твоє горе і видержати так само, як це видержала Вона, найбільша зо всіх матерів…” – так майже в кінці свого роману “Марія” звертається Улас Самчук до головної героїні цього твору – жінки-матері Марії, тим самим проводячи аналогію
На мою думку, Улас Самчук невипадково наділив свою героїню біблійним іменем Святої Діви Марії. Автор не тільки прагнув показати спільне у материнській долі Матері Божої і героїні роману, але й узагальнити в образі Марії найкращі риси матерів, показати, що є для матері її дитина, показати найвищу самопожертву, що є в нашому бутті – материнство, дати відчути читачу святість материнства.
Коли жила з нелюбом, Марію повертало до життя тільки народження діточок, що заповнювали порожнечу її душі. Материнство було для неї
Улас Самчук у своєму романі створив величний узагальнений образ усіх матерів; образ Марії для нього – це втілення рідної матері, неньки України, Пречистої Діви Марії. Його роман – це гімн материнству, возвеличення жінки-матері як засновниці роду, найвищої і найсвятішої сили на землі.