Герої Л. Н. Толстого в пошуках сенсу життя

Рано або пізно кожний з нас раптом замислюється: “А для чого я живу? Чи не так треба жити? Може бути, я тільки існую? У чому взагалі сенс життя?” І виявиться, що ці питання цікавлять не тільки героїв класичних романів, але й нас, простих смертних

Романи лише допомагають правильно відповісти на деякі питання нашого життя. Для російської людини, безсумнівно, “таким зводом відповідей на філософські питання є роман ” Війна й мир”. Треба сказати, що цей добуток Л. Н. Толстого відіграє важливу роль у духовному розвитку всього прогресивного

людства, а не тільки росіян. Отже, все людство рівною мірою цікавить, є чи внутрішня необхідна міра в людському житті, є чи між її явищами, між людьми доцільний зв’язок, або “зв’язок ця хаотичний, випадкова?

У чому зміст людини, його життєвий шлях? Питання ці вирішуються всім романом Л. Н. Толстого, кожним його епізодом. Шлях, що проходять у романі найважливіші герої його, – це пошуки, не тільки розумом, а життям, долею. У центрі роману коштує образ Пьера Безухова. Відомо, що його доля послужила основою задуму роману “Війна й мир”. Інший герой – князь Андрій Болконский.

Князь Андрій, як

людина глибоко індивідуальний, багатьма рисами відрізняється від свого друга Пьера. Однак і в образі Пьера, і в образі князя Андрія великий письменник показав єдину, думаючу й страждаючу душу російської людини тої пори. Пьер і князь Андрій уперше з’явилися в романі на тлі великосвітського суспільства Ганни Павлівни Шерер. Салон Шерер персоніфікував собою все великосвітське коло

Його визначальна риса – всепроникаюча фальш поводження. Поводження відкритого, шляхетного Пьера вселяє страх цьому суспільству. Пьер виражає свої думки щиро, переконано.

Його висловлення відрізняються сміливістю й крайністю поглядів. Пьер у своєму житті проходить через ряд сменяющих друг друга етапів, через безліч захоплень і розчарувань. Замилування Наполеоном переміняється масонством. Одночасно духовна незалежність спочатку переміняється великосвітським життям, а потім спалахами відрази й презирства до цього кола людей

З’являється глибока й чиста любов до народу, мрія про особистий подвиг і вбивство Наполеона. В остаточному підсумку Пьер приходить до ідей декабризму. Він живе сподіваннями й інтересами свого часу. Пьер – це натура шукаюча, він прагне прожити життя не зрячи. На всьому шляху Пьером керують безпосередність, простота, щирість, що й ріднить його снародом.

Не менш философичен і ярок образ князя Андрія. Цей герой роману Толстого більше всіх мучився збагненням змісту людського життя. У своїх міркуваннях він дійшов до усвідомлення гармонії між людиною й природою. Згадаємо дві зустрічі князя Андрія зі старим дубом по дорозі у Втішне. Князь Андрій, як і його друг Пьер, пройшов спокусу славою, спрагою подвигу

Був розпростертий із прапором у руках на поле брані, і сам Наполеон із замилуванням висловився про його “смерть”. Але все це виявилося картковим будиночком, романтичним туманом. Про теперішній сенс життя князь Андрій задумався вперше за кілька годин до своєї смерті

З разючою простотою й глибиною описаний Л. Толстим момент передсмертних бачень князя Андрія, коли смерть стояла за дверима й двері от-от повинна були відкритися… Видимо, письменник думав, що людина все своє життя лише накопичує матеріал про зміст свого існування, в основному в питаннях. Повна відповідь на це життя питання мучить, що його всю, людина, як видно, одержує в останні свої миті на землі. Так відбулося із князем Андрієм. Ця смерть, у загальному-те придумана письменником, нагадала мені іншу, теперішню, і я повірив у здогад Л. Н. Толстого щодо повної відповіді на питання про зміст людського життя

Ми всі пам’ятаємо спогаду очевидців кончини великого російського поета А. С. Пушкіна; як перетворило й просвітліла особа вмираючого генія в останні миті життя! Немов Пушкін раптом і відразу усвідомив все своє життя й зрозумів, що вона була прожита не зрячи. З героїнею роману “Війна й мир” Наташей Ростовой читач також може зв’язати моральні устремління всіх російських жінок того часу, і не тільки того… Сцена танцю Наташи в дядюшки показує її любов і близькість до всього народного. Вона танцює, як теперішні росіяни жінки

Вона захоплюється й російською обстановкою, що панує в будинку, і сільською їжею. І простий костюм дядюшки, на який вона раніше дивилася з удивленьем і глузуванням, здається їй не гірше фраків і сюртуків. Наташа не розуміє всієї фальшивості, нещирості навколишнього її суспільства. Їй, на відміну від Пьера й князя Андрія, здається, що все одинаково добрі, милі, прекрасні люди, що люблять друг друга

Наташе хочеться загальної любові й дружби. Вона робить у житті чимало необачних учинків, але й у її долі відбулися події, що відкрили для неї щирий сенс життя. Під час війни 1812 року Наташа віддає підведення пораненим, вона самовіддано доглядає за князем Андрієм

Наташа з’являється перед читачем патріоткою, але не тої, які переважають у салонах придворних дам, а щирою патріоткою Росії. В епілозі Наташа показана вже не тією веселою, наївною дівчинкою. Вона – любляча й кохана дружина, мати чотирьох дітей. Вона, що була модниця, не обертає ніякої уваги ні на свій одяг, ні на зачіску

Це її більше не цікавить. Здається, суть її поводження в тім, що жінка наблизилася до відповіді на питання про зміст буття людського. Так чи інакше всі герої Толстого прагнули до духовного


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Герої Л. Н. Толстого в пошуках сенсу життя