Герой трагедії А. К. Толстого “Смерть Іоанна Грозного”
Історичний прототип – Іван IV Васильович Грозний, син Василя III, великий князь московський і перший російський цар (з 1547 р.). Герой Толстого – складна, багатогранна фігура. Зображуючи в особі И. Г. носія ідеї жорстокої деспотичної влади, монарха, як писав автор, “із закоренілою звичкою не знати нічого, крім своєї сваволі, і не терпіти протиріччя ні в чому й ні від кого”, Толстой приводить його до усвідомлення повного краху всіх його устремлінь і як пануючи, і як людини. У словах Іоанна, звернених до царевича Федору, з величезною трагічною
Я для того ль провів все життя в боротьбі,
Зломив бояр, принизив непокорство,
Навколо себе зраду придушив
И на крові наследний мій престол
Так високо поставив, щоб раптом
Усе валило із мною!
Трагічна провина Іван IV в “попранні всіх людських прав на користь державної влади”. Головна пристрасть пануючи – сама влада. Вона настільки грандіозна й всепоглощающа, що стає ідеєю всього його життя, що повністю підкорила його помисли й бажання. Іван IV щиро вірить у своє високе призначення. Він і Росія в його свідомості невіддільний друг
“Художник, що грає Іоанна, – писав Толстой, – повинен, серед самих божевільних проявів цього характеру, давати просвічувати тим якостям, які могли б зробити з нього великої людини, якби вони не були подавлені страстями, раболіпством його навколишніх і раннею звичкою до необмеженої влади. Якості ці: глибокий державний розум, невтомна діяльність, незвичайна енергія, страшна сила волі й повна щирість у переконаннях”. Однак всі ці якості, що піднімають царя над тими, хто його оточує, неспроможні запобігти катастрофі всього його життя. П’єса закінчується смертю И. Г., але його образ тісно пов’язаний з розвитком подальших подій всієї трилогії: трагедії “Цар Федір Иоаннович” і “Цар Борис”.