Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Герой роману Р. Музиля “Людина без властивостей”

Герой роману Р. Музиля “Людина без властивостей”

У щоденниках письменника на стадії задуму роману – Ахілл, Андерс. У.- син відомого юриста, 36 років, незалежний і забезпечений; був офіцером, інженером, потім математиком, але жодна із цих професій не дала йому задоволення, незважаючи на те, що в кожній з них він домігся успіху. Тому Ульріх вирішує взяти “відпустку від життя”, щоб знайти більше підходяще застосування своїм здатностям і зайнятися “обробкою власної особистості”. Володіючи “якимись часточками нового способу думати й почувати”, У. бажає будувати своє життя за принципом

эссеизма як персонаж на сторінках книги, коли відкинуте все несуттєве. У. пропонує заснувати Всесвітній “секретаріат точності й душі” для того, щоб осягти “ковзну логіку душі, що відповідає споріднення речей у здогадах мистецтва й релігії, опанувати тим, що ніяк не здійсненно цілком”, пізнати взаємодію між внутрішнім миром і зовнішнім, осягти “таємницю цілого”.

У рідному місті Ульріх зустрічає свою майже забуту сестру Агату. Між братом і сестрою виникає духовне спілкування й дивне розуміння. Вони ведуть “святі розмови”, намагаючись осягти природу фундаментальних понять: життя,

добра й зла, моралі, дії, віри. Ульріх і Агата доходять висновку про необхідність переосмислення колишніх змістів: замість статичної, охоронної моралі досягнення мети й присвоєння миру повинна бути створена мораль “осяяної людини” і творчого моменту. У своїх міркуваннях У. використає всілякий досвід людства на шляху його становлення: раціональне, ірраціональне, етичне, эстетическое, містичне. Він намагається дозволити “утопію самого себе”, усунути суб’єкт-об’єктну тріщину, що проходить через серце миру й людини, “знайти заклинання, важіль, за який можна вхопитися, може бути, шматок, що замкне коло”. Завдання В перевершує можливості людини, і тому, напевно, роман Р. Музиля залишився незавершеним

“Людина без властивостей” – нова в літературі XX століття концепція героя. Сам Музиль визначив У. як людини, що “породжений для зміни” і оточений “створеним для зміни миром”. Вальтер, друг У. говорить про нього: “Він талановитий, наділений силоміць волі, позбавлений забобонів, мужній, витривалий, напористий, острожен – “…” нехай у нього будуть всі ці властивості. Адже у воно-те їх немає!.. Копа він злий, у ньому щось сміється. Коли він смутний, він щось готовить. Коли його щось торкає, він цього не приемлет… Для нього немає нічого раз назавжди встановленого. Усе видозмінно, усе – частина цілого, незліченних цілих, приналежних, можливо, до сверхцелому, якого він, однак, ні в якій мері не знає”.

Свительская акцентує в понятті “людини без властивостей” категорію, що втримується там, можливості: “Звільнений від “властивостей” герой Музиля – це людське в тім можливому стані, що гарантує схоронність кращого в особистості, звільняє неї від гнітючої влади відчуження, розкріпачує її духовний потенціал”. И. Шмидт бачить джерела визначення “людини без властивостей” у релігійному навчанні німецького містика XIV століття Эккарта, що думає, що Бог обертає свій лик у першу чергу на людину без властивостей як на вищий прояв людської істоти, як на саму щиру й ніколи не зникаючу святиню життя. Це навчання у свою чергу йде коріннями в традицію приймати перед вступом у чернецтво аскезу. Близьке поняття “людини без якостей” зустрічається в Гребля в трактаті “Про благо і єдиному”: “… як про матерії говориться, що ей-ді необхідно бути позбавленої всіх якостей, раз вона повинна приймати образи всіх речей, так і набагато більш необхідно душі ставати безвидної, раз не повинне бути ніякого перешкоди, що таїться в ній, до її наповнення й осиянию первоприродой”.

“Людина без властивостей” протипоставлена поняттю характеру як чомусь остаточно сформованому, несучому на собі печатка “обжитого життя”, з її нескінченним “повторенням подібного”. Характер як сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості замкнуть, “людина без властивостей” відкритий будь-якої можливості, ще не перестав бути прекрасною гіпотезою самого себе. Це співвідноситься з незамкнутістю й неклассичностью сучасної науки, з насущною потребою виживання людини у світі, що припускає в нього цінності більше високого порядку


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Герой роману Э. Хемингуэя “Прощай, зброя!” Фредерик Генрі герой роману Э. Хемингуэя “Прощай, зброя!” (1929). Образ Ф. Г. виявляє собою розвиток ліричного героя Хемингуэя й типологически пов’язаний з такими персонажами, як Никнув Адамові (“У наш час”, 1925), Джейк Барнс (“Фиеста /И сходить сонце/”, 1926). (В американському літературознавстві “wounded hero”, тобто “поранений герой”.) В образі Ф. Г....
  2. Герой роману Стендаля “Червоне й чорне” (1830). Підзаголовок роману – “Хроніка XIX століття”. Реальні прототипи – Антуан Берті й Адриен Лафарг. Берті – син сільського коваля, вихованець священика, учитель у сім’ї буржуа Мишу в містечку Бранг, поблизу Гренобля. Г-жа Мишу, коханка Берті, розбудувала його шлюб з юною дівчиною, після чого той спробував застрелити її й себе...
  3. Композиція роману “Герой нашого часу” і її роль у розкритті особистості Печорина Основне завдання, що стояло перед М. Ю. Лермонтовим при створенні роману “Герой нашого часу”, була намалювати образ свого сучасника, “яким він його розумів і… часто зустрічав”. Людина цей мислячий, що почуває, талановитий, але не зумів знайти гідне застосування своїм “силам неосяжним”. Роман складається з п’яти частин, дія в яких відбувається...
  4. Герой роману російського письменника Арцибашева “Санин” Фігура Санина має деякі автобіографічні риси, головним чином це ставиться до морально-світоглядних установок Санина. Герой з’явився результатом розвитку ряду попередніх йому образів: художник Молочаев (“Дружина”, ок.1902), Іван Ланде (“Смерть Ланде”, 1904), Андрєєв і Коренев (“Тіні ранку”, 1905). В образі С. Арцибашев виявив соціальний тип – людини “нової моральності”, що різко...
  5. Людина – герой п’єси Андрєєва “Життя людини” “Бунтар, що стукається в залізні двері темниці життя” – так визначає історик театру й літератури С. А. Венгеров сутність Творчості Андрєєва. “Шукання нескінченного в кінцевих його проявах” настільки сильно в письменника, що навряд чи є хоча б один добуток, де б не ставилися основні питання буття людського: про смерть і...
  6. Цинциннат – герой роману В. В. Набокова “Запрошення на страту” Цинциннат як і багато хто набоковские літературні образи, є свого роду метафізичним двійником самого письменника. “Символіка імені” Цинциннат, видимо, сходить до Тита Лівію, що дав життєпис сина прославленого римського трибуна Луция Квинкция Цинцинната – Цезона Квинкция: “Більше інших своєю знатністю й силою хвастався в той час ставний юнак Цезон Квинкций....
  7. Жюльєн Сорель – герой роману Ф. Стендаля “Червоне і чорне” Реальні прототипи – Антуан Берті і Адрієн Лафарг. Берті – син сільського коваля, вихованець священика, вчитель у родині буржуа Мішу в містечку Бранг, поблизу Гренобля. Г-жа Мішу, коханка Берті, засмутила його шлюб з юною дівчиною, після чого той спробував застрелити її і себе в церкві під час богослужіння. Обоє залишилися...
  8. Головний герой роману – колишній студент Раскольников Родіон Романович Ф. Достоєвський належав до числа найбільших російських письменників-реалістів XIX століття. Він завоював світове визнання і здійснив великий вплив на розвиток російської і європейської літератури. Художник трагічного складу, тонкий психолог, він надзвичайно глибоко ввійшов у протиріччя думки, свідомості всього духовного життя сучасної йому людини. У своїх соціально-філософських “романах-трагедіях” Достоєвський із пронизливою...
  9. Людина – головний герой Олеся Гончара Визнання прийшло до Олеся Гончара з першого твору. Вчорашній фронтовик, за плечима ще нема й тридцяти, опубліковано лише початок трилогії “Прапороносці” – і раптом критика заговорила про нього як про зрілого художника. Для письменників його покоління визначальною, випробувальною в житті й творчості смугою стала друга світова війна. Пройшовши курс її...
  10. Композиційна своєрідність роману “Герой нашого часу” Композиційна складність роману неразривно пов’язана із психологічної складностью образа головного героя. Неоднозначность характеру Печорина, суперечливість цього образа виявлялася не тільки в исследовании самого його духовного миру, але й у співвіднесенні героя з іншими персонажамі. Саме тому Лермонтов не відразу наішов композиційне рішення роману, згласно якому читач поступово приближается до його...
  11. Фабрицио герой роману Стендаля “Пармская обитель” Історичний прототип Алессандро Фарнезе (1468-1549), кардинал, з 1534 р. римський тато Павло III. Син маркіза дель Донго Фабрицио провів дитинство в родовому замку Грианта. Перейнявшись захопленим почуттям до Наполеона, ФАБРИЦИО біжить із рідного дому й приєднується до військ імператора, виявляючись наївним і недосвідченим свідком битви під Ватерлоо Особливу роль у...
  12. Герой роману М. А. Булгакова “Біла гвардія” Прізвище героя вказує на автобіографічні мотиви, що є присутнім у цьому образі: Турбіни – предки Булгакова по материнській лінії. Прізвище Турбіна в сполученні з тим же именем-отчеством (Олексій Васильович) носив персонаж втраченої п’єси Булгакова “Брати Турбіни”, складеної в 1920-1921 р. у Владикавказе й поставленої в місцевому театрі Герої роману й...
  13. Арсеньєв герой роману Буніна “Життя Арсеньєва” Олексій Олександрович Арсеньєв герой автобіографічного характеру. Усе в романі як би натякає на те, що через його образ Бунін відтворить етапи свого власного життєвого шляху. Рідне Село Арсеньєва. – Каменка – багато в чому нагадує батьківщину Буніна – хутір Бутирки Елецкого повіту; батько А.- Олександр Сергійович – це відтворений портрет...
  14. Герой роману В. В. Набокова “Захист Лужина” На думку багатьох дослідників Творчості Набокова, Олександр Іванович Л. являє собою одного з дуже нечисленних набоковских героїв, наділеного рисами реальної людини. Роман являє собою історію життя Лужина починаючи з дитячого років (надходження в Бала-шовское училище) і кінчаючи його смертю. Лужин онук забутого композитора й син “досить посереднього” дитячого письменника –...
  15. Жанр роману “Герой нашого часу” Образ самотнього, розчарованого людини, ворогуючого з суспільством, проходить через усю творчість Лєрмонтова. У ліриці і в ранніх поемах цей образ дано в романтичній манері, поза соціального середовища і реального побуту. У “Герої нашого часу” проблема сильної особистості, яка не знає спокою і не знаходить застосування своїм силам, вирішена реалістичними засобами...
  16. Герой роману Ф. К. Сологуба “Творить легенда, що,” Незадовго до описуваних подій тут оселився дивний пан, Георгій Сергійович Триродов відставний приват-доцент, вчений-хімік, поет. Т. перебудовує занедбану садибу в чудо винахідницької думки, а по сусідству організує дитячу колонію, вихованці якої живуть весело й привільно, “як люди в першому саду”. Різким контрастом триродовской колонії є Скородож, населений аристократами, що розсипаються...
  17. Герой роману И. С. Тургенєва “Рудин” В образі Рудина Тургенєв розглядає історію так званого “зайвої людини”. Р. підготовлений цілим поруч героїв попередніх творів Тургенєва: Андрій Колосов (“Андрій Колосов”), Олексій (“Переписка”), Яків Пасинків (“Яків Пасинків”) і ін. Але фігура Рудина набагато значніше всіх попередніх образів. Тургенєв неодноразово відзначає суперечливість свого героя: ентузіазм, бажання діяти в ім’я досягнення...
  18. Герой роману Д. С. Мережковского “Петро й Олексій” Трилогія створювалася протягом майже цілого десятиліття, і внутрішня її концепція мінялася. У першому романі – “Знедолений” (пізніше друкувався під заголовком “Смерть богів (Юліан Відступник)”) – Мережковский звертається до епохи імператора Юліана (IV століття), питавшегося відродити язичество й знищити перемігше його християнство. У період створення роману Мережковский захоплювався антихристиянськими ідеями Ф....
  19. Герой роману Л. Н. Толстого “Воскресіння” Прізвище Нехлюдов носять також герої повістей “Отроцтво” (1854), “Юність” (1857), “Ранок поміщика” (1856) і оповідання “Із записок князя Д. Нехлюдова (Люцерн)” (1857). М. Горький не без підстав думав, що той же самий персонаж виступає в повісті ” Козаки ” під ім’ям Оленина, а в “Ганні Карениной” під ім’ям Левина. Художній...
  20. “Мій улюблений герой як справжня людина” У всіх нас є улюблені герої прочитаних творів. Ми вчитуємося в кожне речення улюбленого твору, щоб зрозуміти суть героя, особливості його внутрішнього устрою, духу, настрою і всього подібного. Звичайно, пізнати улюбленого героя в реальному житті, познайомитися і подружитися з ним, провести деякий час разом – це мрія багатьох людей. Про...
Герой роману Р. Музиля “Людина без властивостей”
«
»