Генрі Філдінг
Видатним явищем європейської літератури XVІІІ ст. став англійський роман. Ціла плеяда талановитих романістів піднесла цей жанр до “високої літератури”. Саме в англійській літературі з’являється термін роман нового час. Традиційний термін готапсе, за тлумачним словником англійської мови Вебстера, використовувався для твору, де йшлося “про героїчне, чудове, таємниче й надприродне, тоді як реалізм розповідає тільки про достовірне”. Реалізм не відкидає певних прийомів, що розроблені в пригодницько-фантастичних романах, зокрема,
Яким був автор цього твору? Бідність переслідувала письменника все життя. Народившись в збіднілій аристократичній сім’ї, яка налічувала 12 дітей, хлопець освіту здобував в Ітонському коледжі, який залишив 1725 р. з особливих причин. У 1727 р. Філдінг заявляє про себе першою літературною спробою – віршованим супроводом до гравюри відомого англійського живописця й графіка В. Хогарта “Маскаради й опери”. Незабаром з’являється його комедія “Любов під різними масками”, яка була поставлена в королівському театрі “Друді-Лейн”. Цей вдалий літературний дебют, проте, не мав швидкого і продуктивного продовження.
У 1728 р. Генрі вступає на філологічний факультет Лейденського університету в Голландії, але вже наступного року залишає навчання через брак коштів і повертається на батьківщину, де займається літературною творчістю. Протягом першого періоду своєї творчості Фіддінг виступає як драматург. За 9 років він написав 25 комедій і фарсів, серед яких “Політик із Кав’ярні” (1730), “Опера Грайстрита” (1731), “Ковентгарденська трагедія” (1732), “Дон Кіхот в Англії” (1734), “Пасквін” (1736), “Історичний календар за 1736” (1737) та інші. Драматургу вдалося навіть створити в 1736 р. власний театр. Але деякими п’єсами автор викликав обурення влади, яке привело не просто до закриття театру, а й до створення в 1737 р. закону про театральну цензуру. Довелося вдатися до юриспруденції, щоб мати постійний пристойний заробіток. Але і в ці роки, навчаючись у юридичній школі, Фіддінг видає журнал “Боєць” і перекладає, зокрема, видану французькою мовою “Воєнну історію Карла XІІ” Г. Адлерфельта, в якій, до речі, йдеться й про Україну та гетьмана Мазепу. Закінчивши 1740 р. юридичну школу, він Практикує як адвокат, а в 1748 р. стає суддею в одному з лондонських районів.
До активної літературної творчості Філдінг повертається в 1741 р. Тепер він пише романи. Треба зазначити, що юридична практика не лише забезпечувала засоби до існування, а й збагачувала матеріалом для письменницької діяльності. Перший роман Філдінга “Історія Джонатана Уайльда Великого” був присвячений саме проблемі злочинності. Роман “Амелія” був сприйнятий прохолодно, почасти тому, що читач не знайшов у ньому того, що захоплювало його в “Історії Тома Джонса, знайди” – іскрометної життєрадісності і всепроймаючої комедійно-гумористичної стихії. В “Амелії” було багато реформаторської публіцистичності та моралізаторства. На жаль, родина Генрі Філдфнга зазнавала, незважаючи на його славу, великої матеріальної скрути, яка позначилась на здоров’ї його старшої дочки і дружини. Важко переживши їхню смерть, Генрі сам захворів. 1754 р. за рекомендацією лікарів він від’їжджає до Португалії. Смерть наздогнала його в Ліссабоні. Письменникові було на той час 47 років.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)