Французький національний епос
Зачинателями Західноєвропейського (материкового) середньовіччя вважаються франки, які близько 500 року підкорили римську Галлію (пам’ятаєте Кельтію?) і утворили величезну державу: приблизно на території сучасних Франції, Німеччини й Північної Італії. Франків тоді очолювала династія Каролінгів (VІІІ – X ст. ст.), найяскравішим представником якої був всесвітньовідомий (зокрема, за героїчними епосами) Карл Великий (742-814). Він був дійсно великим полководцем. Але ще більше великим його вважають тому, що під час його правління відбувся вперше
Столицею великого франка було місто Аахен. Там була заснована Академія – гурток вчених, митців, в діяльності якого брав участь сам Карл. Цікаві у тій Академії були звичаї. Так, наприклад, всі
Імперія, укріплена Карлом, проіснувала до 843 року. Запам’ятайте цю дату, адже саме від неї починається самостійна історія сучасних Франції та Німеччини, а відтак і їхніх національних літератур. Саме у цьому році у Вердені була підписана угода між
Онуками Карла Великого про поділ його імперії на три території: Карл Лисий отримав землі на Захід від Рейну, де було утворене Західио-Франкське королівство, основа сучасної Франції; Людовик Німецький успадкував територію на схід від Рейну – Східно-Франкське королівство, основу сучасної Німеччини; Лотар отримав Італію й землі вздовж Рейну та Рони – згодом – Лотарингія. Кожен народ пішов своїм шляхом… Пішли своїми шляхами і їхні епоси…