“Етюди про звичаї”: дійсність і її інтерпретація – Віхи життя, віхи творчості
Оноре де Бальзак 1799 – 1850
Віхи життя, віхи творчості
“Етюди про звичаї”: дійсність і її інтерпретація
В “Етюдах про звичаї” – першому “ярусі” “Людської комедії” – автор поставив за мету всебічно змалювати сучасне французьке суспільство. Тут дійсно не оминається жодна його верства, жодний прошарок, їхні побут і звичаї, заняття й пристрасті. Увага письменника прикута передусім до головного процесу змін, що відбувалися в країні, – до зміни дореволюційного порядку пореволюційним, витіснення аристократії
Спостерігаючи сучасність, Бальзак дійшов висновку, що створене революцією наприкінці XVIII ст. суспільство, яке проголосило особистий інтерес своїм базовим принципом, тим самим відкрило простір для виявлення таких негативних нахилів і пристрастей людської природи, як егоїзм, корисливість, жадоба насолод. Суспільство розпалося на атоми – індивідууми, які, прагнучи передусім особистої вигоди, перебувають у стані безупинної боротьби
У “Людській комедії” автор послідовно, крок за кроком показує, як згубно діє ця сила на суспільні звичаї, мораль, політику, правосуддя, на різні сфери суспільного й приватного життя. Однак чи не з найбільшою експресією і драматизмом показує Бальзак її руйнівний вплив на родинні стосунки.
Nota bene. Проаналізувавши соціально-політичну ситуацію в країні й суспільну практику буржуазії, письменник доходить висновку, що буржуазія не є тим класом, якому можна довірити політичну владу й управління суспільством. На думку Бальзака, її енергійність і практицизм можуть приносити користь у царині економіки, але засадничі принципи її життєдіяльності, перенесені в соціополітичну сферу, перетворюються на руйнівні. У цій сфері необхідні такі якості, як безкорисливе служіння загальним інтересам, вірність “принципу честі”, тобто якості, котрі видавалися письменникові несумісними з соціальною природою буржуазії, її “комерційною сутністю”.
Заперечуючи верховенство буржуазії в суспільстві, Бальзак робить вибір на користь аристократії. Вочевидь, певну роль тут відіграли й аристократичні захоплення та претензії письменника, але не вони були головним чинником. Відверто ідеалізуючи аристократію і умоглядно протиставляючи її буржуазії, Бальзак хотів бачити в ній клас, що має необхідні досвід і якості для того, щоб стояти біля державного керма. Вікові традиції державної діяльності, моральний кодекс, блискуче виховання й висока культура – усе це робило аристократію в очах письменника верствою, найпридатнішою для управління країною. Йому хотілося вірити, що, на відміну від буржуазії, яка керується “принципом вигоди”, аристократія є верствою, для якої визначальним є “принцип честі”.
Аристократична утопія гостро суперечила реальній дійсності і прагненню Бальзака бути правдивим “істориком суспільства”. Не відмовляючись від неї, письменник разом з тим залишався вірним настанові на достовірне відтворення суспільних реалій. Цілком очевидно, що в його творах процеси розкладу й деградації аристократії відображені надзвичайно виразно й переконливо, що, зрештою, перетворює “Людську комедію” на “безперервну елегію з приводу непоправного розкладу вищого суспільства” (Ф. Енгельс).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)