ЕТВУД, Маргарет Елінор
(нар. 1939)
ЕТВУД, Маргарет Елінор (Atwood, Margaret Eleanor – нар. 18.11.1939, Оттава) – канадська письменниця та критик.
Етвуд – одна із провідних постатей на світовій літературній арені. Її твори перекладені більш ніж двадцятьма мовами. Попри те, що героїнями Етвуд є жінки, теми її творів універсальні: втрачені можливості, нескладені стосунки, привиди минулого у сьогоденні, невідання та нерозуміння, що ускладнюють людське буття. Письменниця народилася 18 листопада 1939 р. в Оттаві. У 1961 р. отримала ступінь бакалавра у Торонтському університеті, а
Робота батька, ентомолога за фахом, змушувала сім’ю Етвуд забиватися у найвіддаленіші, най-безлюдніші райони канадської Півночі, що справило вирішальний вплив на творчість майбутньої письменниці. У ранніх поетичних збірках, першій своїй книжці “Подвійна Персефона” (“Double Persephone”, 1961), а також у збірках “Дитяча гра” (“The Circle Game”, 1966; премія генерал-губернатора, 1966) і “Звірі цієї країни” (“Animals in That Country”, 1968), Етвуд прославляє світ природи, осуджуючи натомість
На початку 70-х pp. XX ст. Етвуд брала активну участь у відродженні канадської літератури, будучи редактором видавництва “Анансі прес” і політичним карикатуристом у “лівому” журналі “Зіс мегезін”. Її “Щоденники Сюзанни Муді” (“The Journals of Susanna Moodie”, 1970) стали поетичною обробкою автобіографічних нарисів, зроблених у 30-х pp. XIX ст. першими поселенцями у провінції Онтаріо, жах котрих перед дикою та ворожою глушиною переростає врешті-решт у любов, хоча й ціною великих жертв. Вірші книжки “Як поводитись під землею” (“Procedures for Underground”, 1970) також вибудувані на метафорах “замкнутості”. З похмурою в’їдливістю Етвуд сформулювала свій войовничий фемінізм у поетичній збірці “Політика з позиції сили” (“Power Politics”, 1971).
Другий роман Етвуд, “Осягнення” (1972), дав привід критиці порівняти її з Дж. Конрадом і Дж. Дій: як і в них, безжальна і таємнича природа ставить людину (в даному випадку жінку) перед моральною дилемою. Саме тоді, на початку 70-х pp., Етвуд опублікувала новаторське дослідження “Виживання: Тематика канадської літератури” (“Survival: A Thematic Guide to Canadian Literature”, 1972) і поетичну збірку “Ви щасливі” (“You Are Happy”, 1974), з переробкою гомерівської “Одіссеї”, начебто написаної Цірцеєю, що свідчило про прагнення переглянути міфологічні сюжети й образи з феміністичних позицій.
Роман “Жінка-оракул” (“Lady Oracle”, 1976) прикметний майже в сюрреалістичній манері показаною обжерливістю та пародіюванням дешевої псевдоготичної романістики. Проблематичний статус жінки став темою оповідань, які ввійшли у збірку “Дівчата, які танцюють” (“Dancing Girls”, 1977). Неспішна розповідь роману “Життя до людини” (“Life Before Man”, 1979) вибудувана на подіях внутрішнього життя, які об’єднані ліричним підтекстом і детально змальовують місце дії книжки – Королівський музей Онтаріо.
Громадсько-політична діяльність Етвуд на посту віце-голови Канадської асоціації письменників (1980), президента англо-канадського національного ПЕН-центру (1984-1986) і члена організації “Міжнародна амністія” зумовила її участь у 80-х pp. у боротьбі з тоталітаризмом і цензурою на міжнародному рівні і визначила зміст ЇЇ поетичної книжки “Правдиві історії” (“True Stories”, 1981), відобразившись також у романі “Тілесні ушкодження” (“Bodily Harm”, 1982), дія якого відбувається під час політичних заворушень на одному із островів Карибського моря. В обох книжках наявні в’язниці та катування і звучить переконаність у тому, що за існуючі беззаконня відповідають усі люди.
Статті та рецензії Етвуд склали книжку “Вторинні слова” (“Second Words”, 1982). У другій збірці оповідань “Замок Синьої Бороди” (“Bluebird’s Castle”, 1983) художні прийоми із казкового арсеналу підкреслюють жорстокість і жіночоненависницьку сутність казкових образів. На ту саму тему (насильство “за статевою ознакою”) письменниця розмірковує у віршах у прозі, що ввійшли у збірку “Вбивство у темряві” (“Murder in the Dark”, 1984).
У 1985 p. вийшов друком найвідоміший твір Етвуд “Розповідь служниці” (“The Handmaid’s Tale”). Відгуки преси були одностайно захопливими. Як і романи “Цей дивний новий світ” О. Хакслі та “1984” Дж. Орвелла, книжка стала класикою сучасної літератури. Вагаючись означити її жанр, книжку трактували як “фентезі” на тему майбутнього, казку-попередження, феміністичний трактат. У романі письменниця змальовує жахливу патріархальну теократію, яку створили чоловіки при допомозі жінок і яка неволить тих та інших. “Розповідь служниці” принесла Етвуд другу премію генерал-губернатора (1986) і була вдало екранізована у 1990 p. Етвуд належать також романи “Котяче око” (“Cat’s Eye”, 1988), “Наречена-злодійка” (“The Robber Bride”, 1993) та ін. У 2000 р. вона отримала престижну премію “Букер” за роман “Сліпий убивця”(“Wmd Assassin”) – сімейну сагу, в яку вмонтований науково-фантастичний роман.
Після “Вибраних віршів”(“Selected Poems”, 1976) і нової поетичної збірки “Повня” (“Inter-lunar”, 1984) вийшли друком “Вибрані вірші II” (1986), “Вибрані вірші. 1966-1984″(1990) і “Вірші Маргарет Етвуд. 1965-1975” (“Margaret Atwood Poems. 1965-1975”; 1991). “Ранок у згорілім домі” (“Morning in the Burned House”, 1995), перша поетична збірка 1985-1995 pp., засвідчила про нові джерела натхнення Е.-поетеси. Вона написала також дві книжки оповідань “Поради туристові у глушині” (“Wilderness Tips”, 1991) і “Гарні кості” (“Good Bones”, 1992), а також декілька дитячих книжок і телеп’єс.
Етвуд – талановитий фотограф і художник-аквареліст. її малюнки слугують своєрідними ілюстраціями до її літературних творів, часто вона сама розробляє обкладинки своїх книг.
В. Назарець
(2 votes, average: 2.50 out of 5)