Эдипов комплекс у творчості Івана Нечуя-Левицького
Характер і світогляду Левицкого сформувалися ще в дитинстві. Переконання письменника безумовно впливали на створення персонажів його добутків. Щоб осягти основні причини поводження героїв, яких письменник “виліпив” з розмаїтості власного щиросердечного життя, варто вивчати його життєвий шлях
В автобіографії письменник подав дуже коштовний факт, що вказує, що головною подією в дитинстві Левицкого, що наклало відбиток на все життя письменника, стала смерть його матері. Ідучи за теорією Эдипового комплексу й роздумами В. Подмогильного
Непоправний слід Эдипового комплексу став причиною створення галереї жіночих образів. Властиві ним риси
Селянки, робітниці, попаді – всі вони не мають щастя в родинному житті, хоча саме вони ж є цьому причиною. Бурлачка є дітовбивцем, попадя – розпущеної, а Кайдаиниха – сварливою жінкою, через яку немає щастя в трьох сім’ях
Майже в кожному добутку в Левицкого жінка або не має авторитет у сім’ї (“Кайдашева сім’я”), або живе розпущеним життям (“Старосвітські батющки й матінки”), або стає дітовбивцем (“Бурлачка”). Для Левицкого не існувало поняття “щасливого сімейного життя”. Він прожив неодруженим, не знайшовши жінку, хоч чимсь схожу на ідеал, яким для Левицкого була його мати. І ця “образа” на жінок вилилася в створенні їх негативних образів
У добутках Левицкого присутній крах жінки-охоронниці сімейного життя, домівки. Всі жіночі образи створені начебто на противагу матері Нечуя-Левицького. Пейзажі Надросся також є відображенням Эдиповской структури характеру И. С. Нечуя-Левицького. Оскільки Рось була тим місцем, де витав дух його матері, де маленькому Левицькому було гарно поруч зі своєю улюбленою нянькою, вона виконує в добутках письменника роль матері-природи. Тому Левицький час від часу вертався у своїх добутках до зображення природи рідного краю.
Описуючи природу письменник не просто розкривав психологічний портрет своїх героїв, чи зображував певне середовище. За допомогою пейзажів Левицький передавав всі свої підсвідомі почуття й бажання, і в ті моменти, коли несвідоме письменника, трансформуючись, через свідомість відображалося в описах природи, пейзажі стають “ключиками” до розкриття підсвідомих бажань письменника. Оскільки реальну матір Левицькому замінила мати-природа, він так ретельно й особливо точно виписує природу Надросся. Деякі події, зокрема вбивства у Творчості Нечуя-Левицького також зв’язані зі смертю його матері (дітовбивство Василиною, смерть Омелька Кайдаша). Левицький уважав, що його мати вмерла від пологів, а причина появи дітей у світі – батько. Ототожнюючи сина Василини з народженими в Ганни Трезвинськой близнюками й Омелька Кайдаша зі своїм батьком, письменник, позбавляючи їхнього життя, робить акт мести за свою померлу матір.
Створюючи кожний новий образ, підсвідомість Левицкого нагадувало про померлу матір і впливало в літературі на створення художніх персонажів. Як наслідок – з’являлися жіночі образи позитивні або негативні, залежно від того, на скільки був удоволений стан письменника. Художні образи не є випадковими. Всі вони певною мірою пов’язані з життям Левицкого, з його підсвідомими бажаннями, які були наслідком Эдипового комплексу письменника
Отже, загострення Эдипового комплексу є основним критерієм створення художніх образів у прозі И. Нечуя-Левицького
(1 votes, average: 5.00 out of 5)