Дворняга на крижині (твір-розповідь на морально-етичну тему)
Кінець лютого здивував морозами. Спочатку майже добу йшов сніг, а назавтра ііого наче й не було – розтав. Проте ввечері температура знову різко знизилася. !а кілька днів наша річка вкрилася льодовим панциром. Лід був ледь шорсткий, гак і приваблював ступити легковірну людину на рівну поверхню. Але люди розуміли підступність льоду. Він був тонкий, і мови не могло бути, щоб перейти річку кригою. А втім, поряд був великий міст. Ми стояли на цьому мості, дивилися на ідеальну поверхню крижаного покриву річки і згадували пушкінські рядки: “…и
– Мабуть, поет припустився помилки, – сказав мій супутник. – Річка не може блищати під кригою. Під нею води не видно. І навіть лід не блищить. Він матовий. А ось вода в промоїні блищатиме. Але живої води ніде немає.
Я мовчки погодився з Микитою: він вчиться в університеті, багато знає. Ось і Пушкіна пригадав.
На лід безстрашно сіла сорока. Звісно, її лід витримає. І раптом на льоду опинився дворняга. Спостерігаючи за сорокою, ми навіть не зрозуміли, яким чином собака опинився на льоду. Він почав ганятися за птахом, а той, ніби дражнився, тягнув собаку за собою по
– Але ж лід тонкий! Куди ж ти побіг, дурненький! – вигукнула якась літня жінка, наче собака міг її чути.
І немов на підтвердження цих слів лід навколо собаки почав трішати. Мить – і він опинився на крижаному острівку, який зрадливо під ним погойдувався. Загибель собаки була неминуча. Тварина навіть не скиглила, розуміла безнадійність намагання вибратися на безпечне місце.
Хтось із перехожих почав телефонувати по мобільному телефону в службу по рятунку.
– Чекайте на них! Невже заради дворняги хтось приїде? – почули голос тії і самої літньої жінки. – Це ж гроші.
– Це така служба: вона приходить на допомогу всім, – відповів той, хто те лефонував.
– Побачимо, – зітхнула жінка.
Рятівники прибули швидко. За допомогою якихось зручних пристосувань вони визволили собаку з льодового полону і забрали його із собою.
– Навіщо їм було забирати дворнягу? – не розуміли люди.
За два дні все з’ясувалося. У новинах місцевого телебачення повідомили про врятування дворняги, який ледве не загинув на тонкому льоду річки. Рятівники привезли його до своєї частини, нагодували і поставили на забезпечення. Відтепер собака нестиме службу – охоронятиме об’єкт. Усі розуміли, що для цієї роботи дворняга мало підходить. Але всі тепер знали: собака не пропаде. До речі, кличку рятівники йому придумали цікаву: Льодок.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)