Романтизм, як напрям у літературі, вкрай складно назвати однорідним і простим для комплексного розуміння. Як відомо, для цього напряму характерні велика увага до духовного життя людини, різних творчих проявів його характеру, а також безмежної уяви. Дуже яскравим представником цього літературного напряму був німецький письменник Ернст Теодор Амадей Гофман.
Талановитість цього письменника доводити зовсім не складно, кожен здатний зробити це самостійно, ознайомившись з його творами, серед яких основним жанром були новели, а також з творами
інших письменників-романтистів для порівняння. Ніхто інший, крім Ернста Теодора Амадея, не вмів так тісно сплітати реальність і фантастику, передаючи за допомогою складних і в той же час дивних метафор всю складність і заплутаність буття людини-сучасника. Тому звичайне й просте порівняння творів Гофмана та інших романтистів дасть вичерпне розуміння його таланту. Ще більш вражає це, якщо врахувати, що всі автори того часу у своїй літературній діяльності виходили з одних і тих же мотивів – всі вони втомилися від раціональності епохи Просвітництва і прагнули до фантастичності і казковості.
Образи,
що створюються автором за допомогою різноманітних метафор, іноді просто вражають. Чого тільки вартий образ дівчини з одного з творів, яка не має ні душі, ні серця, а рухається лише по команді вбудованого в неї годинникового механізму. Таким чином автор зображує дівчат, які відвідували салони в часи його життя, адже вони були позбавлені глибокого внутрішнього світу і керувалися лише поверхневими соціальними установками. Найвідомішим твором Гофмана є повість-казка під незвичайною назвою “Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер”. У ній автор створює поєднує для своїх читачів на перший погляд звичайну казку і дивну повість, сенс якої може бути незрозумілий, якщо не намагатися зрозуміти ті метафори, які використав у ній автор. Коли ж сенс зрозумілий і обміркований, стає ясно, що за дивною казкою насправді знаходиться глибока й осмислена філософія, вірність якої неможливо піддати сумніву.
Серед письменників-романтистів було багато справді талановитих людей, таких як Михайло Лермонтов, Генріх Гейне і брати Грімм. В один ряд з ними можна поставити і Ернста Теодора Амадея Гофман, який умів не тільки вдало поєднувати складні жанри літератури, а й вкладати в свої твори глибинну і несумнівну філософію.