“Дотримання обіцянки – репутація людини”
Український фольклор подарував нам безліч прислів’їв і приказок. У простих і нехитрих фразах таїться вся багатовікова мудрість нашого народу. Слова приказок завжди дуже прості, але сенс у них міститься глибокий. Головне – вміти його розгледіти. Наприклад, якщо поміркувати над виразом “дотримання обіцянки – репутація людини”, то можна зрозуміти одну важливу істину.
Не секрет, що говорити дуже легко, а робити – складно. Щоб бути гідною людиною, треба, щоб слова відповідали вчинкам. Тільки тоді людина буде вважатися відповідальною
Варто додати, що в пам’яті відкладаються вчинки людини, а не його розповіді. Слова мають, звичайно, велику силу – вони можуть порадувати, можуть образити або розчарувати. Але вся їх сила може збільшуватися в кілька разів, якщо за ними підуть відповідні дії. Поваги заслуговує той, хто цій істині неухильно підкоряється. Таку людину ніколи не назвуть “пустомелею”, його будуть слухати і не стануть в ньому сумніватися. Візьмемо приклад з історії. Слава про всіх відомих особистостей дійшла до нас саме тому, що вони залишили слід в історії. Не словами вони запам’яталися, а справами. Ніхто не знає, що саме казав Петро I своїм приближеним. Однак, раз він вже пообіцяв побудувати місто на болоті – він його збудував, незважаючи на всі перешкоди і невідповідний клімат.
Що є сила духу? Кожен відповість на це питання по-своєму. Для мене сила духу – це воля, характер, вміння тримати себе в руках. А які якості характеру роблять нас сильними? У моєму списку це сила волі, здатність робити через “не хочу” і “не можу”, повага до себе, завзятість, сміливість, вміння тримати своє слово, тобто обов’язковість.
Навчитися тримати слово дуже важливо, хоча складно. Вірність слову, честь, відповідальність – це ті якості, без яких людину не можна назвати порядною. Вчитися тримати слово потрібно з раннього дитинства. Необхідно стежити за тим, що ми говоримо, намагатися не говорити порожніх слів, не кидати їх “на вітер”.
Тримати слово в наше “балакуче” століття досить важко. Наша пам’ять небезмежна, тому неможливо утримати в голові все те, що вимовить власна мова протягом хоча б одного неспокійного дня. А якщо такі дні нескінченною низкою тягнуться з місяця в місяць? І навіть з року в рік? Іноді створюється відчуття, що всі тільки говорять. Ніхто не хоче слухати, і тому бути почутим – рідкісна удача. Адже не привчений слухати, людина сама не чує, про що говорить. А якщо вона не чує власних слів, то було б дивно, якби вона їх тримала. Як тримати, якщо толком не знаєш, що?
Перш, ніж давати комусь обіцянку, нехай навіть дріб’язкову, потрібно подумати, чи зможете ви її виконати. Чи зможете допомогти з переїздом, з пошуком роботи, з придбанням якоїсь речі? Адже інша людина сподівається на допомогу, вірить, що проблема буде вирішена. Вона, напевно, заздалегідь вам вдячна, відчуває себе зобов’язаною. А ви не виправдаєте надій цієї людини, бо не вмієте тримати слово. Я вважаю, якщо вже людина дала комусь обіцянку, вона повинна обов’язково постаратися виконати цю обіцянку.
Вірність слову робить людину шанованою серед друзів і колег, це якість вселяє до неї довіру, розташування навіть малознайомих людей. Уміння стримати обіцянку допомогти сторонній людині, незважаючи ні на які обставини, означає і вірність самому собі. Така людина не тільки не зрадить друга, не тільки не залишить його в біді, а й завжди збереже почуття власної гідності, залишиться вірним своїм моральним принципам і переконанням.
Але вірність слову – це не тільки виконання обіцянок. Це ще й уміння відстояти свої думки, підтвердити їх вчинками. Трапляється, що в своєму колі спілкування ми словесно погоджуємося із загальною думкою, але насправді думаємо і чинимо інакше. Чому? Боїмося осуду. Побоюємося, що не зможемо переконати інших у своїй правоті. Вважаємо зайвим комусь щось доводити. У кожного своя причина. Але небажання відкрито висловлювати свою думку, захищати думки вголос – теж в деякому сенсі зрада собі, хай і не у вчинках.
Тема вірності слову глибоко розглядається в художній літературі різних епох. Так, у романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” головний герой на догоду світу зрадив собі, зрадив другу Ленському, прийнявши його виклик на дуель. Є. Онєгін, пішовши на дуель з Ленським, опинився “не чоловіком з честю і розумом”, а “м’ячиком забобонів”, він злякався “думки світа”, якого він так зневажав.
Таким чином, вірність своєму слову, чесність у словах і вчинках перед собою і оточуючими означає порядність. Бути порядною людиною дуже нелегко, особливо в наш цинічний, жорстокий час. Але хочеться вірити, що неминущі цінності людської душі будуть актуальними у всі часи. З вчинків складається наш світ. Кожна дія на нього впливає. А значить, треба дуже дбайливо ставитися до слів, щоб потім не було соромно за їх невиконання. Тому: “дотримання обіцянки – репутація людини” і її треба берегти усе життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)