Доля людини в контексті епохи Буніна
У Творчості И. А. Буніна відбився час, у яке йому довелось жити. У добутках цього письменника зафіксувалися не тільки історичні й побутові деталі Росії початку 20 століття. Бунін у своїй творчості зумів передати колорит епохи, настрою, що панують у душах людей, їхні погляди, їх світогляд
Щодо цього показові оповідання “Чистий понеділок” і “Пан із Сан-Франциско”.
Назва оповідання “Чистий понеділок” (входить у збірник “Темні алеї”, 1944) має конкретний характер: його центральна подія відбувається в понеділок на першому
В оповіданні доля героїв одержує не тільки психологічну, але й філолофсько-історичне мотивування. За крайностями їхнього зовнішнього життя переглядає якась російська туга, пошуки сенсу життя, роздуму над долею Росії, що було так характерно для людей того часу. Таємничість що відбувається виявляється тісно переплетена з основними настроями часу – фатальними передчуттями
В оповіданні є конкретні тимчасові рамки – кінець масниці й настання Великого поста. Цей реальний час здобуває в “Чистому понеділку” символічне звучання. Прагнення до очищення характерно не тільки для героїні оповідання, що йде в монастир. Воно було властиво всім мислячим людям початку 20 століття
Поряд з пошуками сенсу життя, духовного самовдосконалення, умонастрою початку 20 століття характеризувалися тривогою, депресією, розгубленістю, відчуттям неминучого лиха, кризи. Це повною мірою відбилося на долі героя-оповідача. Його фатальна любов закінчилася крахом, залишивши лише розчарування й біль
Оповідання “Пан із Сан-Франциско” розкриває кризу західноєвропейської цивілізації, що осяг її на початку 20 століття. Цей добуток був написаний Буніним в 1915 році, коли письменник уже жив в еміграції. Письменник бачив, що буржуазне суспільство бездуховно, що розвиток технічного прогресу в ньому йде на шкоду духовному, внутрішньому розвитку
Герой оповідання – якийсь пан із Сан-Франциско – стає символом бездуховного буржуазного миру. Він – пустишка, що не має душі й мета, що бачить, свого існування лише в тішенні тіла. Цей пан повний снобізму й самовдоволення. Він уважає себе “хазяїном” положення, тому що в нього є гроші
Збираючись подорожувати по Старому Світлу, пан із Сан-Франциско ретельно розробляє маршрут, все планує й прораховує. Але доля все вирішує інакше. У життя й цього героя Буніна втручається фатум. Спочатку вутлий пароходик із символичним назвою “Атлантида” ледь упорався з бурою, що обрушилася на нього в океані, а потім, на відпочинку, герой умирає від удару
Всі плани цієї людини порушуються, його самовдоволення й самовпевненість нічого не значать і нічого не коштують. У хиткому й нестійкому світі немає опор і основ, які гарантували б стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Не можна убезпечити себе й бути в чомусь упевненим. На підтвердження цієї думки тіло багатого пана доставляється додому в трюмі, всіма забуте й непотрібне. Ніякий авторитет і ніякі гроші не смоги забезпечити героєві гідного завершення його життєві шляхи
Твору Буніна наповнені настроями тривожності, нестабільності, що наближається трагедії, швидкій смерті. Герої його добутків, люди свого часу, і їхньої долі повною мірою відбивають ці настрою
(1 votes, average: 5.00 out of 5)