Дівчинка, яка любила веселку (за повістю Е. Портер “Поліанна”) МАРК ТВЕН, Е. ПОРТЕР, Р. БЕРНС
5 клас
СВІТ ДИТИНСТВА
МАРК ТВЕН, Е. ПОРТЕР, Р. БЕРНС
Чи варто вірити в диво? Відповіді, звичайно, будуть різники. Але мені здається, що іноді можна, тому що тоді кращим стає увесь світ.
Саме так Думала героїня повісті Е. Портер “Поліанна”. Дівчинка з ніжним ім’ям Поліанна вірила у різні дива. Вона й сама була дивом, бо навчила усе містечко Белдінгсвілл грати у незвичайну гру: радіти усьому і завжди, навіть тоді, коли немає чому радіти. Цій грі навчив її батько. Дорослі й діти містечка спробували, і їхнє життя змінилося, адже вони
А ще Поліанна Уіттнер прагнула усім допомогти. Головне, що вона робила усе до ладу. Дівчинка зробила багато добра: рятувала кішок і собак, допомагала Ненсі, розважила місіс Тарбел, носила їжу місіс Сноу, знайшла родину для Джиммі Біна, тим самим здійснивши мрію містера Пендлтона, а також ще багато-багато справ, від яких людям стало тепліше і комфортніше. Тепер у містечкові “мало не всі пов’язували блакитні стрічки, або мирилися з домашніми, або починали любити те, чого раніше не
Дивує те, що це робила дівчинка, яка сама багато страждала. Адже померли її батьки, вона залишилася зовсім самотньою, жила у притулкові для сиріт, боялася ночувати в маленькій кімнаті на горищі, яку приготувала для неї тітка Поллі. Але Поліанна ніколи не скаржилася, не сердилася на тих, хто її ображав. Ця дівчинка надзвичайно добра. Важко не погодитися з рядками твору, які стосуються головної героїні: “Люди випромінюють те, що тримають в серцях і думках… Наділений любов’ю до ближнього і вдячністю, неминуче передасть це оточуючим”. Саме так і робила Поліанна. А ще попри усі негаразди вона любила веселку і завжди вірила в краще. Вона навіть не помічала поганих рис людської вдачі: жадібності, холодності душі, боягузтва.
Я страшенно переживала, коли Поліанна потрапила в аварію. Мені було жаль її, і так хотілося допомогти знайти вихід зі страшного становища: дівчинка через травму хребта була паралізованою. Жителі містечка переживали за Поліанну і усіляко прагнули її розвеселити і допомогти.
Правдивими виявилися слова письменниці: “Чекаючи ж і відшукуючи добро, ви знайдете його”. Бо добрим людям добро провертається. Так сталося і з Поліанною. Лікар Чилтон відправив дівчинку до свого знайомого лікаря, і вона знову почала ходити.
На мою думку, історія дівчинки, що любила веселку, досить повчальна. Вона мчить бути оптимістом, допомагати людям, радіти найменшим дрібницям, вчить жиги і боротися з хворобами та іншими негараздами.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)