Чудесний скарб (Молдавська казка)
Жив колись на світі одна людина. У нього було три сини. Була та людина старанний і працьовитий, ніколи без справи не сиділа. Працював він з раннього ранку до пізнього вечора, не знаючи утоми. Скрізь поспівав. Сини в нього були рослі, гарні, сильні, а працювати не любили. Батько й у поле, і в саду, і будинку трудився, а сини сиділи під деревами в тіні й бовтали або ходили на Дністер рибу ловитися
– Що ж ви не працюєте ніколи? Чому батькові не допомагаєте?- запитували їх сусіди
– А навіщо нам працювати?-відповідали сини.- Про нас батько піклується,
Так вони й жили рік за роком
Сини виросли, а батько постарів, ослабшав і не міг уже працювати, як колись. Запустів у них сад біля будинку, заросло поле бур’янистої травою
Бачать це сини, а працювати не хочуть
– Що ж ви, синки, без справи сидите?-запитує їхній батько.- Поки я був молодий, я працював, а тепер ваша пора прийшла
– Встигнемо ще попрацювати,- говорять у відповідь сини. Гірко стало старому, що сини в нього такі ледарі. Занедужав він від горя й зліг впостель.
Отут вуж сім’я зовсім у бідність прийшла. Сад весь заріс, здичавів, виросли в ньому
Один раз скликав старий своїх синів і сказав їм:
– Ну, синки, прийшла моя смертна година. Як ви тепер без мене жити будете? Трудитися ви не любите й не вмієте. Стислися в синів серця, заплакали вони. – Скажи нам, батько, що-небудь напоследок, порадь що-небудь!- попросив старший брат
– Добре!-сказав батько.- Відкрию я вам одну таємницю. Всі не знаєте, що я й покійна ваша мати працювали не покладаючи рук. За довгі роки зібрали ми для вас багатство – горщик зі злотому. Закопав я цей горщик біля будинку, тільки не пам’ятаю,
У якім місці. Шукайте мій скарб, і тоді будете ви жити не знаючи потреби. Попрощався батько із синами й умер
Поховали сини старого, погоревали. Потім старший брат сказав:
– Що ж, брати, прийшли ми в більшу бідність, жити нам нема чим, не на що навіть хліба купити. Помнете, що батько перед смертю говорив? Давайте шукати горщик із золотом! Взяли брати заступи й стали копати біля самого будинку невеликі ямки
Покопали вони, покопали, але знайти горщик із золотом не могли. Тоді середній брат говорить:
– Брати! Якщо ми так будемо копати, то ніколи не знайдемо батьківського скарбу. Давайте розкопаємо всю землю навколо нашого будинку!
Брати погодилися. Знову узялися за свої заступи, скопали всю землю, але горщика із золотом так і не знайшли
– Эх,- говорить молодший брат,- давайте скопаємо землю ще раз, так поглубже! Може, батько закопав горщик із золотом глибоко. Погодилися брати. Дуже вже хотілося їм розшукати батьківський скарб! Знову прийнялися все за роботу
Копав-копав старший брат, раптом наткнулася його лопата на щось велике й тверде. Забилося в нього серце, зрадів він, кликнув своїх братів:
– Ідіть скоріше до мене: я батьківський скарб знайшов!
Прибігли середній і молодший брати, сталі допомагати старшому. Трудилися, трудилися й викопали із землі не горщик із золотом, а важкий камінь
Кривдно їм стало, вони й говорять:
– Що ж нам із цим каменем робити? Не залишати ж тут!
Віднесемо його подалі так кинемо в яр!
Так вони й зробили. Забрали камінь і знову прийнялися землю розкопувати. Цілий день працювали, про їжу, про відпочинок забули! Перерили ще раз всю землю. Земля стала пишної й м’якої. Л горщика із золотом так і не знайшли
– Що ж,- говорить старший брат,- розкопали ми землю – не пустувати ж їй! Давайте посадимо на цій землі виноград
– Вірно,- говорять брати.- Хоч не даром пропадуть нашої купи
Посадили вони виноградні лози й стали доглядати за ними. Небагато часу пройшло, розрісся в них великий так гарний виноградник. Дозріли соковиті, солодкі грона
Зібрали брати багатий урожай. Залишили собі скільки потрібно, а інше продали – багато грошей одержали
Тоді сказав старший брат:
– Недарма ми розкопали всю нашу землю: знайшли ми в ній дорогоцінний скарб, про яке нам перед смертю батько говорив!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)