“Чим приваблює сучасного читача образ Айвенго”
Британський письменник Вальтер Скотт – один з найвідоміших у світовій літературі письменників і авторів пригодницьких романів. Свою творчу діяльність він розпочав як автор балад і поем, які зробили його одним з найпопулярніших і найулюбленіших поетів тогочасної Англії. Та в світову літературу Вальтер Скотт увійшов, насамперед, як автор авантюрно-пригодницьких історичних романів. Письменник першим у світовій літературі створив роман про минулі часи з погляду сучасності, дослідив і оцінив минуле на основі знань і досвіду, набутих людством.
У романі “Айвенго” В. Скотт розповідає про добу володарювання англійського короля Ричарда Левове Серце, про ті буремні далекі роки, коли Англія знаходилася тільки на початку свого формування як держави. Письменник зображує розбрат і інтриги, які панували у відносинах між можновладцями тогочасної Англії, тяжке становище простого народу і нескінчені політичні міжусобиці. Звичайно ж, як і в інших творах Вальтера Скотта, в романі
Серед усього цього безладдя, інтриг, жорстокості, непорозуміння, сварок і розбрату, зображених у романі, яскравим променем висвітлюється образ головного героя твору – лицаря Уілфреда Айвенго. Він належить до старовинного шановного саксонського роду. Його батько Седрік – справжній патріот своєї країни, чесна, смілива і щира людина. Незважаючи на те, що Айвенго був ще дуже молодим, він відмінно володів зброєю і ніхто з його однолітків не міг перевершити юнака у цьому мистецтві. Айвенго часто приймає участь у лицарських турнірах, де відстоює честь і справедливість.
З часом Айвенго усім серцем закохується у вихованку свого батька леді Ровену – представницю знатного роду, яка рано залишилася без батьків і була для Седріка майже рідною донькою. Той ніяк не очікував на це кохання і планував віддати леді Ровену заміж за представника королівського прізвища Ательстана Конінсбургського. Хоча той був тупим і недалеким, але стараннями Седріка його можна було поставити на чолі боротьби саксів за англійський трон. А рішення одружити Ательстана з останньою представницею роду короля Альфреда леді Ровеною було продиктовано тим, що особисто Ательстан у більшості представників тогочасної знаті викликав недовіру.
Леді Ровена відповіла взаємністю на кохання Айвенго, і розгніваний Седрік, відчуваючи, що це кохання може швидко зруйнувати усі його плани, позбавляє сина спадщини і виганяє його з дому. Айвенго стає лицарем і відданим прихильником Ричарда Левове Серце, захищає честь короля і його хоробрих помічників, які після хрестового походу з’являються у домі Седріка в одязі паломників.
Айвенго – виключно порядна і чесна людина, яка допомагає іншим незалежно від їхнього становища, віри і приналежності. Прикладом цього може бути попередження лицарем єврея Ісаака, з яким хотів розправитися пихатий храмовник Бріан де Буагільбер. В подяку за порятунок багатий єврей забезпечує Айвенго конем і зброєю, і той отримує змогу прийняти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Він проводився у присутності принца Джона і зібрав найкращих лицарів Англії.
Айвенго з’явився на турнірі зненацька і кинув виклик Буагільберу – сильному та іскусному лицареві. Сам Уілфред залишився невпізнаним, бо не відкрив свого обличчя і вступив до поєдинку під девізом “Позбавлений спадку”. У жорстокому бою він отримує перемогу і багато поранень, та в нього дістає сил покласти вінок переможця до ніг леді Ровени і зробити її королевою турніру. Коли з Айвенго зняли шолом, Ровена, тамуючи крик, поклала на голову Айвенго призначений переможцеві турніру розкішний вінок і сказала йому такі слова: “Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло”.
Айвенго – справедливий і чесний воїн, готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу тим, хто її потребує, особливо пригнобленим і приниженим, незалежно від їх суспільного положення. Наприклад, довідавшись, що Ребекку, дочку врятованого ним єврея Ісаака погрожують спалити на вогнищі, звинувачуючи її у чаклунстві, Айвенго йде на поєдинок, у якому захищає правоту і честь нещасної дівчини. Від тяжкого поранення ледве тримаючись у сідлі, Айвенго все ж таки знаходить сили вийти на бій з Буагільбером. Вже після другого удару обидва лицарі падають з коней. У цьому поєдинку звершається Божий суд: Ребекку виправдовують, а Буагільбер гине.
Отже Айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й здатна на самопожертву, порядна і чесна людина. Він фанатично відданий королю Ричарду Левове Серце і своїй справі, без страху і докору він служить своїм друзям, з якими поділяє всі небезпеки і нещастя.
З часу написання Вальтером Скоттом цього чудового роману пройшло майже два століття. Здавалося б, вже давни минули часи лицарства. Ми живемо у двадцять першому столітті і доба стрімкого науково-технічного прогресу накладає свій відбиток на розум і серця наших сучасників, на взаємини між людьми. Але людські цінності, які притаманні головному героєві роману Вальтера Скотта Айвенго, залишаються нетлінними. Вірність, відвага, мужність, почуття людської гідності, шляхетність, чесність, здатність до самопожертви заради друзів чи в ім’я Батьківщини і сьогодні мають таке ж непересічне значення, як і сто, і двісті років тому. Мабуть саме цим і приваблює сучасних читачів образ гідного лицаря Айвенго.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)