Чи можна охарактеризувати поезію С. О. Єсеніна як ліричну сповідь, біографію у віршах?
Вірші Єсеніна – щира сповідь романтичної душі, що залучає натхненністю й прагненням оспівати кращі людські почуття. Вона іскрино й правдиво розкриває пошуки складної душі й складного життя поета. У ранніх віршах Єсеніна виникають образи російських селян. От мужики ремствують на посуху, “скинувши шапки, молячись і зітхаючи”. От рибалки співають “десь удалині, на зламі ріки, древню пісню”. Поет описує сільський побут, показує хату, де “в’ється сажа над заслінкою”, “пахне пухкими драценами”, “щенята кудлаті заповзають
Край улюблений! Серцю сняться Скирти сонця у водах лон них, Я хотів би загубитися У зеленнях твоїх стозвонних.
У природі поет бачить джерело натхнення, воно відчуває себе природи, адже його юні роки пройшли
Але крізь красу природи видні реальні прикмети побуту й праці селянина: Ах, і сам я в хащі дзвінкій Побачив учора в тумані: Рудий місяць лошам Запрягався в наші сани.
Великий вплив на творчість Єсеніна зробила пісенна лірика. Адже мама поета була чудової співачки, і її пісні Єсенін згадував не раз. З раннього років він чув народні сказання, приказки, загадки. У цьому було його щастя як поета, от чому багато ранніх віршів Єсеніна написані в пісенному жанрі. Саме фольклор зміцнив його почуття любові до народу, до Батьківщини. Рання поезія Єсеніна насичена релігійними образами. Пізніше він скаже: “Від багатьох моїх релігійних віршів і поем я б із задоволенням відмовився, але вони мають велике значення як шлях поета до революції”. І ще: “Я просив би читачів ставитися до всім моїм Ісуса, Божим Матерям і Миколам, як до казкового в поезії”.
Після переїзду в Москву, а потім у Петербург творчість Єсеніна придбало новий напрямок: поет звертається до джерел минулого, намагаючись пояснити події сьогодення. Уже в “маленькій поемі” “Товариш” виникає образ робітника, що йде на смертельну сутичку, а в драматичній поемі “Пугачов” поет зображує найбільше селянське повстання. У поемі ж “Пісня про великий похід” Єсенін прагне повідати історію останніх двох століть Росії.
Дореволюційна творчість Єсеніна відзначено пошуками своєї концепції миру й людини, остаточно сформулювати яку допомогла поетові революція. Ставши свідком подій революції, бачачи зміни, що відбуваються в країні, Єсенін глибоко відчув внутрішній настрій народу. Воно відбилося в циклі “Москва шинкарська”. Поет, переживаючи разом з народом, не може визначити свого місця в житті, страждає від свідомості щиросердечної роздвоєності. Виходом його болю став вірш “Сповідь хулігана”, у якому він засуджує міщанську відсталість і байдужість. Тут Єсенін розкрилася як людина великої душі, серцевий, чуйний, зосереджений, що замислюється над своєю долею. У віршах і поемах Єсеніна цього періоду звучить постійна й переконана віра в Росію, у велике майбутнє її народу. Але звучить у них і тривожну скорботу про близький серцю старому селу:
Світло місяця, таємничий і довгий, Плачуть верби, шепотять тополі. Але ніхто під оклик журавлиний Не розлюбить отчі поля. Сам себе Єсенін називав “поетом золотий хати”. Він відчуває себе “останнім поетом села”:
Не живі, чужі долоні, Цим пісням при вас не жити! Тільки будуть колосся-коні Про хазяїна старому тужити.
Вторгнення цивілізації в село змушує поета задуматися над майбутнім росіянці села, над долею селянської Русі. У цьому бачиться нерозривний зв’язок Єсеніна із джерелами древньої Русі, з її селянською душею. Значну роль у творчості Єсеніна зіграла його більша закордонна поїздка. Він переконався, “до чого прекрасна й багата Росія. Здається, немає ще такої країни й бути не може”. Ніщо не надихнуло його вдалині від рідної землі, про закордонні враження віршів він не писав. Але саме за кордоном виник задум трагедійної поеми “Чорна людина”. Закордонні спостереження допомогли Єсеніну глибше усвідомити велике значення перетворень, що відбуваються на батьківщині. Поет не хоче залишатися в минулому:
Байдужий я став до халуп, И вогонь мені не милий…
У вірші “Русь радянська” Єсенін передає свої переживання при поверненні на Батьківщину. Єсенін приймає нове життя, воно проголошує вірність рідній країні:
Я буду оспівувати всією істотою в поеті
Шосту частину землі З назвою коротким “Русь”.
Єсенін продовжує розвивати художні прийоми, підсилює ліризм у своїй творчості. При цьому лірика стає глибше. “Відговорив гай золота”, – так починає Єсенін один із самих знаменитих віршів. Образ гаю викликає тривожні спогади про збіглі молоді роки. Скорбота про швидкоплинність життя опановує поетом:
Адже кожний у цьому світі мандрівник Пройде, зайде й знову залишить будинок.
У поезії Єсеніна часто звучить мотив смутку, жалю про збіглу юність, розтрачених силах. У всім цьому видні особисті переживання Єсеніна, відбиття складного часу, у яке він жив. Крізь всю творчість Єсеніна проходить світлий образ матері поета. Єсеніну було всього дев’ятнадцять років, коли він з разючою відвертістю оспівав у вірші “Русь” смуток материнського очікування – ” сивих матерів”. Вірність і сталість почуття він узагальнив в образі матері. Багато хвилювань приносить син матері, але все прощає материнське серце, “Про моя терпляча мати!” – виривається в Єсеніна. Тужачи за будинком, він писав про “милу, добру, стару, ніжну матір”:
Дивиться, а очі сльозяться, сльозяться, Тихо, безмовно, начебто без борошн. Хоче за чайну чашку узятися – Чайна чашка сковзає з рук.
А в “Листі матері” синове почуття передані з разючою силою:
Ти одна мені допомога й відрада, Ти одна мені несказанне світло.
Чудовий російський поет С. Єсенін присвятив себе творчості, у якому відбилося все його життя, всі його помисли. Кожний вірш – це ще одна сторінка великої книги його життя. Ця книга відкриває нам самобутній талант російського поета. Поезія Єсеніна повна любові до Батьківщини, матері-природі, до творчої праці народу. Всі етапи пройденого життя Єсеніна відбиті на сторінках його поем і віршів. Тому із упевненістю можна сказати, що поезія Єсеніна – це ліричний опис всього його життя. Єсенін пішов з життя трагічно, передчасно. Але й те, що встиг зробити поет, стало безцінним національним надбанням.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)