Чернець Пафнутій про Івана Розжарюєте
Текст адаптований: без лапок ідуть пояснення, авторський текст В. О. Ключевського даний у лапках, текст розбитий нами на абзаци.
Чернець Пафнутій Боровський був своєрідним автором середини XV в. Він любив розповідати учням історії, які ті пізніше записали. У розповідях Пафнутія Іван Калита ідеалізований у дусі народної фантазії. У його оповіданні відчувається співчуття Іванові духівництва Русі.
” Між іншим, преп. Пафнутій розповідав, як в 1427 р. був мор великий на Русі… Обмирала тоді одна черниця й, опам’ятавшись, розповіла, кого
Бачила вона в раї великого князя Івана Даниловича Калиту: так він прозваний був, додавав оповідач, за своє нищелюбие, тому що завжди носив за поясом мішок із грошима (калиту), з якого подавав жебраком, ськільки рука захопить… Підходить раз до князя жебрак і одержує милостиню; підходить в інший раз, і князь дає йому іншу милостиню; жебрак не вгамував і підійшов втретє; тоді князь не стерпел і, подаючи йому третю милостиню, із серцем ськазав: “На, візьми, неситі зенки!” “Сам ти неситі зенки, – заперечив
Це тонка хвала в грубій формі: жебрак хотів ськазати, що князь милостинею, нищелюбием намагається заробити собі царство небесне…
Бачила ще черниця в пеклі литовського короля Витовта в образі великої людини, якому страшний чорний мурін (біс) клав у рот кліщами розпечені червінці, присуджуючи: “Наїдайся ж окаянний!”
Добродушний гумор, яким перейняті ці розповіді, не дозволяє сумніватися в їхньому народному походженні. Не бентежтеся хронологією розповіді, не зупиняйтеся на тім, що в 1427 р. черниця навіть у пеклі не могла зустріти Витовта, що вмер в 1430 р. У народної пам’яті своя хронологія й прагматика, своя концепція історичних явищ”.
(В. О. Ключевський)
Ключевкий В. О. Курс російської історії. Частина II.// Твору. Т. II. М.,1988. С. 24-25.