Будинок про сім фронтонів характеристика образа Полковника Пинчена
Полковник Пинчен – старий пуританин, засновник роду Пинченов, що прибув у Нову Англію разом з першими поселенцями. Померлий більш ніж за сто років до часу, коли розгортається дія роману, вона даний Готорном не як безпосередньо діюча особа, а через вплив його вчинків на героїв-сучасників автора, розкриваючи в такий спосіб центральну проблему роману – проблему зв’язку минулого й сьогодення, проблему присутності давно, здавалося, що минули в дні сьогоднішньому. Символом такого зв’язку, містичної й у той же час цілком реальн і зримої,
Відповідно до цим і сама фігурою П. перебуває в контексті біблійних ремінісценцій і алеГорей. Особливий зміст долі полковника і його нащадків здобуває в зіставленні з долею роду Молів; шляхи цих сімей перетинаються протягом всієї американської історії. Давним-давно, ще на її зорі, багатому й впливовому “пуританинові й солдатові”, полковникові Пинчену, сподобалася ділянка, що займалася бідняком Метью Молом. Не зумівши відняти цей клаптик землі “законним” шляхом, він, по слухах, чимало сприяв осуду свого суперника як чаклуна й після страти Молу прибрав до рук його володіння На цьому-те місці й звів він свою фамільну резиденцію, що одержала за свій вигадливий вид назва Будинку про сім фронтонів. Архітектором, що зводив його, був син першого Молу Томас; так у другий раз переплелися долі двох пологів.
Однак полковникові не вдалося влаштуватися в новому будинку. У день новосілля він умер загадковою смертю: кров заюшила в нього горлом; на шиї небіжчика знайшли дивні багряні плями, начебто хтось душив його. Говорили, що це збувся передсмертний проклін Молу: “Господь напоїть його людською кров’ю”. З тих пор всім Пинченам призначено було вмирати при схожих обставинах