Біографія Гарсіа Маркеса

Гарсіа Маркес – це один з найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури “магічного реалізму”.
Він народився 6 березня 1928 року в провінційному колумбійському містечку Аракатака поблизу річки Магдалени. Батько майбутнього письменника був телеграфістом, доброю й чуйною людиною.
Серед головних чинників та життєвих обставин, що визначили майбутній світогляд та коло творчих інтересів письменника, він згодом підкреслить благодійний вплив материних батьків, у родині яких він виховувався (його бабуся

Транкіліна знала безліч неймовірних історій і була неперевершеною оповідачкою; дідусь Ніколас, полковник у відставці, ветеран громадянської війни 1899-1903 років – був мужньою і доброзичливою людиною), а також фантастичну атмосферу місцевості, де він жив, історія та побут якої були овіяні численними міфами та легендами.
Смерть діда у 1936 році змінила чудесний, часом фантастичний світ дитинства Гарсіа Маркеса: він переїздить з рідної Аракатаки до міста Сапакіри, де вчиться в інтернаті. Саме тут спогади дитинства й туга за рідною домівкою спонукають хлопчика взятися за перо – він починає писати.
З
1946 року Гарсіа Маркес – студент юридичного факультету в Боготі – столиці Колумбії. Санта-Фе-де-Богота (повна назва столиці) стає місцем видання першого друкованого твору письменника: у 1947 році виходить перше оповідання, хоча автор ще не має чіткої певності щодо майбутньої літературної кар’єри.
У 1948 році у зв’язку зі складною політичною сітуацією у столиці, Гарсіа Маркес змушений покинути улюблене місто та переїхати до Картахени. Тут він ще деякий час займається юриспруденцією, але згодом переключається на журналістську діяльність: 1950-1954 роки – Гарсіа Маркес – репортер з розділу хроніки.
З 1954 року він знов у Боготі вже як журналіст. Письменник давно мріяв побувати у Європі, і його мрія, нарешті, здійснюється: як кореспондент газети “Ель Еспектадор” Гарсіа Маркес працює спочатку в Римі, а пізніше переїздить до Парижа.
Перші літературні спроби Гарсіа Маркеса належать періоду його навчання в інтернаті, де він пробує писати вірші й оповідання. Вдруге юнак звертається до літератури з середини 40-х років, поєднуючи свої творчі пошуки з журналістикою. Втім, надто серйозно до своїх тодішніх занять літературою Гарсіа Маркес ще не ставився, жартома зазначаючи, що свої перші оповідання написав з метою розвіяти скепсис критика і романіста Саламеа Борди щодо спроможності молодого колумбійського покоління висунути зі своїх рядів власних письменників.
Перші художні публікації Гарсіа Маркеса справді не були вдалими. Це насамперед стосується його повісті “Опале листя” (1951), в якій він змалював вигадане містечко Макондо, що нагадує реальне містечко його дитинства Аракатаку. Цей твір був знаменний ще й тим, що започаткував одну з провідних тем усієї подальшої творчості письменника, а саме – тему самотності, відчуженості людини у світі.
Подальша його письменницька кар’єра зазнавала як успіхів, так і тимчасових занепадів. Одне з його оповідань 1955 року “Якось після суботи” отримало національну премію Колумбії.
Письменницька слава приходить до Гарсіа Маркеса в 1967 році, коли з’являється його роман “Сто років самотності”, що мав неймовірний успіх і був поставлений критиками за глибиною ідейного задуму і рівнем художньої досконалості в один ряд із сервантесівським “Дон Кіхотом”. У романі, навіяному біографічними образами дитинства, а також історичним контекстом життя країни, змальовані шість поколінь роду Буендіа – від його заснування і до повного виродження. Причиною цього виродження стає замкнутість, ізольованість від часу та проблем, якими живуть решта людей, а в більш глибокій смисловій перспективі роману вимирання роду Буендіа символічно знаменує деградацію, духовний занепад людства, котре все більше індивідуалізується і усамітнюється, втрачаючи ту духовну єдність, ту солідарність, яка виступає основною запорукою виживання і розвитку. Саме у зв’язку з романом Гарсіа Маркеса “Сто років самотності” чи не вперше з’являється й термін “магічний реалізм”.
Ще одна магістральна тема творчості Гарсіа Маркеса – це проблема влади, її філософського та психологічного обгрунтування та причин її переродження в некеровану законами і мораллю деспотичну тиранію. Ця тема проходить через багато творів письменника, з яких у першу чергу слід назвати збірку “Незвичайна і сумна історія про довірливу Ерендиру та її жорстоку бабцю” (1972), роман “Генерал у лабіринті” (1989) і особливо головний, за визначенням самого письменника, роман “Осінь патріарха” (1975).
Видатний внесок письменника в розвиток латиноамериканської літератури XX століття був відзначений у 1982 році Нобелівською премією: “За романи та оповідання, в яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту”.
Основними стильовими рисами творів Гарсіа Маркеса є взаємопроникнення елементів реальності та фантастики, поєднання філософських здобутків сучасної латиноамериканської культури з мотивами та образами індіанської, негритянської та іспанської міфології, експресивний метафоризм, тяжіння до символічних узагальнень та притчевої манери оповіді, лаконізм та “снайперська точність мовлення”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Біографія Гарсіа Маркеса