Безправне становище жінки-кріпачки (за оповіданням М. Вовчка “Горпина”)
Марко Вовчок вивчала життя кріпаків, безпосередньо спілкуючись із ними. Ці зустрічі й розмови викликали в письменниці жагуче бажання розповісти правду. Особливо цікавило Марка Вовчка безправне становище жінок-селянок.
В оповіданні “Горпина” письменниця створила типовий образ пана-ліберала. Та Марко Вовчок довела, що навіть ліберали можуть бути ворогами українського народу.
Головна героїня оповідання – Горпина. Вона була “білолицею, гарною й веселою, а прудкою, як зайчик: і в хаті, й надворі в’ється, порядкує, господарює,
Старий пан, при якому жилося тяжко, помер. Почав господарювати молодий пан, і при ньому жити стало ще тяжче: тепер кріпаки працювали не п’ять, а шість, а потім і сім днів на тиждень. Молодий пан любив жити в розкоші. Улюбленим заняттям пана було грати в карти на гроші. Кріпакам молодий пан обіцяв нові
Горпині теж довелося взнати ласки пана. У жінки занедужала дитина, а час уже був іти на панщину. Вона ризикнула взяти доньку із собою. Її зустрів пан і розлючено наказав десятнику негайно віднести дитину додому, щоб, мовляв, не відволікала кріпачку від роботи. А на Горпину гримнув і наказав, щоб вона робила діло, якщо не хоче бути покараною. Дитина кріпачки без материнського догляду та будь-якої допомоги померла. Горпина збожеволіла від горя.
Ось такий жахливий випадок із селянського життя розповіла Марко Вовчок. Письменниця була переконана, що кріпаччина є рабством, і що ліберали не кращі за звичайних панів. Марко Вовчок наділила свою героїню всіма позитивними рисами національного характеру, висловлюючи свою любов і повагу до простого народу України.