Багатство й розмаїття українського фольклору
Серед мистецького багатства українського народу значне місце посідає усна народна творчість – фольклор. Вона з далекої давнини приносить сучаснику думки, мрії, сподівання народу, відтворює його боротьбу проти гнобителів чи іноземних поневолювачів. Можна сказати, що усна народна творчість становить поетичну біографію народу, історію його трудового життя і боротьби за волю, незалежність, історію ратних подвигів його славних синів. Багатством тем, різноманітністю жанрів відзначається усна творчість українського народу. Вона є безцінною
Одним із найдавніших і найцікавіших жанрів фольклору є казки. У казках зображуються здебільшого вигадані події. Це зрозуміло, адже народ у цих творах виражав свою мрію, наприклад, розбагатіти, дочекатися справедливого суду,
Українські народні казки надзвичайно різноманітні. Є казки, дійовими особами яких є тварини, але тварини незвичайні: вони вміють говорити, думати, відчувати. Є казки, у яких діють люди або історичні особи.
Світ казок не лише чарівний, фантастичний, а й повчальний: у казках дається відповідь на одвічні питання, які завжди хвилюють людей – що є сенсом людського життя?, що таке добро і зло, життя і смерть?
Загадка – теж один із видів усної народної творчості, у якому описано певне явище чи істоту, але не названо її, а співрозмовник має відгадати, про що йдеться у загадці. Загадки, складені народом, відзначаються своєю дотепністю, оригінальністю, поетичністю. Вони допомагають розвивати фантазію, творче мислення.
Цікаву сторінку усної народної творчості складають прислів’я і приказки. У них відображується багатовікова мудрість народу, практичний досвід у різних сферах людської діяльності, розкрито явища природи, передано мрії і прагнення народу.
Всесвітнє визнання дістала українська народна пісня – геніальний витвір нашого народу. В українських народних піснях поетично відтворено історичні події, сум і радість, мрії і бажання людей. Пісня розкриває духовне коріння, велич і красу народної душі. Письменник М. П. Стельмах писав: “Українська народна пісня пережила всі лихоліття і з глибин сивих віків донесла в наше сьогодення думи й почуття, болі й сподівання народу”.
Українську народну пісню, то радісну, то сумну складав-виспівував пастушок, знедолений наймит чи кріпак, закохана дівчина, мужній козак – захисник рідної землі. 1 пісня жила, передавалася з покоління в покоління.
Немов велетенське дерево розрослася українська народна пісня. І кожна гілка цього могутнього дерева – то невід’ємні різні сторони багатогранного життя народу. Народні пісні пов’язані з працею, дозвіллям, святами й обрядами, кріпацтвом, наймитуванням, заробітчанством, рекрутчиною, боротьбою народу за волю та незалежність.
Українська народна пісня – найрозкішніша та найзапашніша з усіх гілок на дереві світової народної творчості.
Українська пісня, мінорна за пануючим ладом, сумна навіть у веселому запалі, ставиться всіма знавцями на одне з перших місць серед пісень усіх народів.
Оригінальним і популярним видом усної народної творчості в Україні є думи. Це великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту. Найчастіше в думах розповідається про події, пов’язані з героїчною боротьбою українського народу проти іноземних загарбників.
Наша дума, наша пісня Не вмре не загине. От де, люде, наша слава, Слава України! –
Писав великий Тарас Шевченко.
У багатьох народних думах та піснях український народ прославив козаків, вірних захисників, справжніх патріотів Батьківщини. Тематика дум та пісень тісно пов’язана з подіями, що стосуються всього народу, його ідеалами та прагненнями.
Не можна бути свідомим, культурним громадянином своєї країни, не знаючи свого народу, не почуваючи себе його сином. Не можна глибоко розуміти свій народ, не знаючи його художньої словесної творчості. Отже, фольклор – це дорогоцінне художнє надбання народу, це витвір його поетичної душі, котрі необхідно знати й цінувати.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)