Апостол черні Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі

В умовах ліквідації ідеологічного диктату, заборон дослідження творчості цілого ряду українських письменників або ж окремих їх творів, які не відповідали офіційним ідеологічним канонам, перед дослідниками відкривається широке поле можливостей опрацювання і глибокого осмислення літературного процесу в Україні в усій його повноті і розмаїтті.

Актуальність дослідження. Ім’я Ольги Кобилянської не вилучалось із програм навчальних курсів, не обминалося авторами праць з історії української літератури, її творчість була предметом грунтовних

монографічних досліджень, наукових і публіцистичних статей О. Бабишкіна, Л. Матусяк (,,Роман,,Апостол черні” в контексті творчої спадщини О. Кобилянської” ), І. Демченко (,,Особливості поетики Ольги Кобилянської” ), Н. Томашука (,,Роман,,Апостол черні” ) та інших. Певна частина відгуків про письменницю вітчизняних і зарубіжних критиків – листи, статті, спогади, які могли бути опубліковані в умовах ідеологічного тиску, – вийшла збірником,, Ольга Кобилянська в критиці та спогадах”. Твори Кобилянської витримали чимало перевидань, найповніше з них – п’ятитомне, що містить ще й значну частину її епістолярію, упорядкованого Ф. Погребенником. Побачили світ також і щоденники Ольги Кобилянської, що тривалий час були недоступні широкому дослідницькому загалу. Однак чимало проблем залишаються ще не вивченими, не з’ясованими. До них належить виховання у творчості письменниці, зокрема у романі,,Апостол черні”.

Кобилянська неодноразово звертається до такого епічного жанру, як роман, зокрема до роману виховання. Цьому твору притаманні поглиблений психологізм, емоційність.

О. Кобилянська, літературний дебют якої припадає на кінець минулого століття, була оригінальною постаттю, ,,екзотичною квіткою”, як її називали деякі критики, на тлі традиційної і загальновизнаної у другій половині ХІХ століття реалістично-,,народницької” літератури. Щоправда, протягом тривалого часу літературної діяльності Кобилянської ставлення критики до її таланту і творчості було суперечливим через відчутний вплив на стиль письменниці німецько-румунського оточення та зарубіжної лектури, на якій вона виховувалася, нестандартність і сміливість авторського саморозкриття у її творах, а також через саму ідейно-етичну позицію О. Кобилянської, що мала відверто загальнолюдський характер і була вільна від усякої партійності.

О. Кобилянська увійшла в українське письменство насамперед як виразниця прагнень і змагань інтелігенції, зокрема освіченого жіноцтва, і протягом усієї творчості письменниці чітко простежується її незмінний інтерес до цієї теми.

Послідовно проводячи у своїй творчості ідею домінуючої ролі освіченої верстви в загальному поступі нації на шляху суспільно-історичного розвитку, Кобилянська свідомо звертається до проблеми виховання і особи, свободи і обов’язку, трактуючи їх з позиції притаманного їй романтичного ідеалізму, своєрідного соціально активного індивідуалізму, у світлі його неповторно-філософського бачення життя, світу і людини в ньому.

У часи панування на підрадянській Україні колоніального режиму, коли на словах проголошувалась так звана,,гегемонія” трудового народу, українцям як суспільному прошарку не відводилася яка-небудь важлива роль в загальнолюдському, суспільному поступі, а цілком природне прагнення українських освічених верств зберегти свою національну самобутність, розцінювалось як,,ворожі прояви” буржуазного націоналізму, сепаратизму. Саме тому звернення до теми виховання у творчості О. Кобилянської на сучасному етапі особливо актуальне. Крім того, порушення проблеми ідейних, національно-патріотичних шукань українців в тісному поєднанні з питаннями морально-етичного спектру, з огляду на виховну функцію літератури, ще більше посилює важливість і необхідність таких досліджень.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – дати нову інтерпретацію твору Ольги Кобилянської з життя українців у світлі морально-етичних шукань письменниці, в зв’язку з її біографією та в контексті світоглядних і стильових виявів сучасної їй конкретно-історичної доби; довести, що „Апостол черні” Ольги Кобилянської є зразком роману виховання в українській літературі.

Для поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

– дослідити задум авторки щодо роману виховання,,Апостол черні” та історію його видання;

– дослідити аспекти вираження проблеми виховання у художньому світлі роману;

– з’ясувати значення поняття,,роман виховання”, його особливості, жанрову своєрідність;

– простежити проблему виховання на прикладі головного героя;

– дослідити антитетичність жіночих образів;

– оцінити стан вивчення іншими дослідниками роману, узагальнити їхні висновки, дійти власних;

– визначити місце прози О. Кобилянської в історії українського і світового письменства.

Об’єкт дослідження – роман,,Апостол черні”, еволюція ідеалу у творі О. Кобилянської.

Предмет дослідження – життєвий і творчий шлях письменниці, формування її національної свідомості.

Методи дослідження. У бакалаврській роботі використано культурно-історичний та порівняльно-історичний методи. Це дало можливість дослідити твір Ольги Кобилянської в контексті суспільно-політичного та духовного життя епохи, літературних уподобань та духовних ідеалів самої письменниці, у взаємозв’язку із загальноєвропейським культурно-історичним процесом, переосмислити твір О. Кобилянської і дати йому нову інтерпретацію у світлі морально-етичних пошуків письменниці.

У роботі приділяється увага питанням зв’язків письменниці з національно-патріотичними колами та формування її національної самосвідомості, які раніше підлягали замовчуванню. У дослідженні робиться спроба нового осмислення й ідейно-художнього аналізу високопатріотичного і забороненого на терені радянської України роману,,Апостол черні” у світлі етичного ідеалу письменниці та в контексті її творчої спадщини.

Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури (43 найменування). Загальний обсяг роботи – 45 сторінок.

У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються мета і конкретні завдання дослідження.

У першому розділі,,Задум авторки щодо роману,,Апостол черні” та історія його видання” йдеться про задум, написання та видання роману Ольги Кобилянської,,Апостол черні”

У другому розділі,,Аспекти вираження проблеми виховання у художньому світі роману,,Апостол черні” досліджуюься своєрідність жанру роман виховання; образ головного героя Юліана Цезаревича як уособлення авторського ідеалу нової, європейської людини; з’ясовуються антитетичність жіночих образів як засіб вираження ідеї твору.

У висновках підводиться підсумок усієї роботи.

Розділ І

Задум авторки щодо роману,,Апостол черні” та історія його видання

Роман,,Апостол черні” – останній великий твір Ольги Кобилянської, письменниці, яка ввійшла в українську літературу визначним майстром психологічного реалізму, ,,вишуканої інтелектуальної прози”. Написаний протягом 1921-1926 років, він не був опублікований в Україні в радянський час.

Складні і неоднозначні події в житті народу, труднощі особистої долі письменниці, а також катаклізми в історії України, яка після трагедії жовтневого перевороту,,залишилася обкраденою і розшматованою”, а Буковина – ,,знову загумінком на терені чужої держави” , – все це не могло не позначитися на процесі написання твору, особливостях зображення ментальності головних героїв.

Після виснажливої праці по вичитуванню та редагуванню тексту, письменниця хотіла якнайшвидше вислати розділи,,Апостола черні” до Остапа Грицая у Прагу. Саме там і було надруковано у 1926 – 1928 роках першу частину роману в еміграційному українському часописі,,Нова Україна”, який видавав Микита Шаповал. Про це все писала О. Кобилянська у листі до Ольги Гаморак-Левицької, датованому 31 березня 1927 року: ,,Я все маю багато праці, не можу упоратись з своєю повістю,,Апостол черні”, вона така довга, мушу коригувати, переписувати начисто, а то не іде так скоро, помимо що треба квапити я мушу так спішитися з працею, що могла бути надрукованою до року 28, аби і гонорар за ню дістати” . Подібне свідчення знаходимо в іншому тодішньому листі, надісланому до редакції львівського журналу,,Світ”: ,,Я ще не упоралася із своєю повістю,,Апостол черні”, котру, не з моєї вини, не могла скоріше викінчити. Вона, правда, вже готова, написана, але я її ще перед друкованням корегую, як це звичайно буває, й переписую” . Одночасно з Праги О. Грицай надсилає примірники,,Нової України” із публікацією,,Апостола черні” М. Білячу у Харків для подальшого видання на Україні.