АНДЕРСОН, Шервуд

(1876 – 1941)

АНДЕРСОН, Шервуд (Anderson, Sherwood – 13.09.1876, Камден, штат Огайо – 08.03. 1941, Колон, Панама) – американський письменник.

Вихідець з багатодітної збіднілої сім’ї, навчався епізодично, не зміг закінчити коледжу. З дитинства поневірявся країною, змушений був працювати газетярем, пастухом, посильним, вантажником на чиказьких бойнях, малярем, агентом рекламного бюро. Служив солдатом під час іспано-американської війни 1898 р. Зайнявшись бізнесом, виріс до власника посилкової фірми в Огайо. На початку 1910-х pp., незадовго до 40-ліття, пережив

гостру душевну кризу, розчарувався у бізнесі, покинув сім’ю і переїхав у Чикаго, де став письменником. Там реалізувався його давній інтерес до людей, їхніх доль і переживань, їхніх історій, котрі він завжди жадібно слухав. Ця початкова пора Андерсона, його дитинство і юність, формування його як письменника, характеристика оточення, щирі свідоцтва внутрішніх сумнівів, надій, поривань – все це разом узяте складає зміст його цікавої мемуарної книги, написаної, коли до Андерсона вже прийшла слава, і дуже точно названої “Розповіддю оповідача” (“A Story – Teller’s Story”, 1924).

У 1914 p. Андерсон дебютував

як новеліст, а через два роки видав перший роман “Син Вінді Макферсона” (“Windy McPherson’s son”, 1916). У центрі його – історія героя, з певними автобіографічними рисами, його вивищення, збагачення, а згодом розчарування у діловій діяльності, що призвело до сильного внутрішнього потрясіння. У наступному романі Андерсона “Крокуючі люди”(“Marching Men”, 1917) героєм став Мак Грегор, син шахтаря, юність якого проминула у гірняцькому селищі, людина фізично сильна і вольова, яка проймається неприязню до хаотичного і нікчемного навколишнього життя.

Звернення Андерсона до нової для нього робітничої теми і певний утопізм сюжету визначили незвичний для письменника вибір художніх засобів у цьому романі, де риторика і публіцистика домінують над живою зображальністю.

Проте не романна, а “мала” новелістична форма якнайорганічніше відповідала художній манері Андерсона. Справжній успіх прийшов до нього з виходом його знаменитої збірки “Вайнсбург. Огайо” (“Winesburg, Ohio”, 1919), яка викликала всеамериканський резонанс. Книга стала віхою в історії національної літератури, своєрідною точкою відліку, свідченням подальшого збагачення реалістичного мистецтва. 23 новели, що увійшли до збірки, утворюють своєрідний цикл і навіть, як вважають деякі критики, “роман в новелах”. Ця внутрішня єдність досягається завдяки спільному місцю дії – маленькому провінційному містечку Вайнсбургу, зі своєю топографією і географією, а також завдяки наявності “наскрізних” персонажів, з-поміж яких центральним є молодий журналіст Джордж Віллард – співробітник газети “Вайнсбурзький орел”, який мріяв стати письменником. Деякі з героїв новел сповідаються йому, діляться з ним своїми історіями. Але найголовніше те, що в новелах розлита особлива атмосфера, особливий настрій. Своєрідність збірці надають і її герої.

Перед читачами збірки проходить процесія дивних і химерних людей, самотніх, неприкаяних, які даремно намагаються налагодити контакти один з одним, виговоритися, які мучаться непевними еротичними бажаннями. Помітну роль відіграла в Андерсоні художньо трансформована теорія З. Фрейда. Незвичними були не лише герої, а й самі новели, які нагадували психологічні ескізи, замальовки. До Андерсона у США панівне становище посідала гостросюжетна новела із захоплюючими колізіями, часто “щасливою кінцівкою”. Її зразки ми знаходимо в Е. По, О. Генрі. В Андерсона, навпаки, відсутній чіткий сюжет, а його герої з’являються “нізвідки” і відходять у “нікуди”.

Своєю збіркою Андерсон заперечив міф про миле пристойне провінційне життя; його герої страхають не від матеріальної скрути, а від душевної невлаштованості, внутрішнього дискомфорту, І найголовніше, безмежної самотності.

Так, Вінгл Бідлбом, учитель, який мав звичку доторкатися своїми нервовими руками до будь-якої живої істоти, стає жертвою злих обивателів і його виганяють з міста (“Руки”). Еліс Хайдмен, самотня жінка, яка даремно чекає свого першого і єдиного коханого, не може впоралися з непевними пристрастями, зважується на екстравагантний вчинок – вибігає вночі голою н вулицю (“Пригода”). Дивакуватий молодий чоловік Сет Річмонд не здатний зізнатися у своїх почуттях дочці місцевого банкіра (“Мислитель”). Превелебний Кертіс Хартман болісно бореться зі своїми пристрастями (“Божа сила “). Герої Андерсона живуть у світі незбутих надій і поривань, вони глибоко розчаровані у житті. Елізабет Віллард завжди поривалась до чогось незвичайного, невіданого, чого не могли зрозуміти навколишні, але так і не вирвалася зі затхлого світу Вайнсбурга (“Матір”). Схожий на дитину голубоокий художник Енох Ролінсон сам себе замурував у своїй кімнаті і тому не може спілкуватися з

Навколишніми, у тому числі і з власною сім’єю (“Самотність”). Лікар Персіваль, любитель поміркувати, син божевільного батька, брат якого алкоголік, сам ліг на рейки, – відчуває страх перед життям і навіть підсвідому ненависть до людей (“Філософ”).

Ті ж персонажі з “химерами” діють і в другій знаменитій збірці “Тріумф яйця” (“The Triumph the Egg”, 1921). Андерсон – новеліст збагатив оповідь, привнісши в неї нові стильові прийоми, тонкі психологічні нюанси та підтекст. Він став своєрідним художнім орієнтиром для цілого покоління письменників, першого повоєнного покоління, “людей двадцятих років”, як їх іноді називали; поміж них були Е. Хемінгвей і В. Фолкнер, котрі вбачали у ньому свого вчителя, а також Ф. С. Фіццжеральд. Сам Андерсон вважав, що він йде шляхом реалізму, прокладеному у літературі Т. Драйзером.

Значно менше поталанило Андерсону з його романами 20-х років, такими, як “Бідний білий” “Poor White”, 1920), “Багато шлюбів”(“Many Marriages”, 1921) і “Темний сміх” (“Dark Laughter”, .925). Зображення надуманих психологічних колізій своїх героїв в останньому романі Андерсона стало об’єктом пародіювання у повісті Е. Хемінгвея “Весняні води” (1926).

Після певного спаду в другій половині 20-х років Андерсон на початку “червоних тридцятих” неначе здобув друге дихання. Різко зросла його суспільна активність. Разом з Т. Драйзером, Дос Пассосом він брав участь у створенні колективної книги “Говорять гірники Харлану”(1932), що стала результатом поїздки до страйкуючих гірників штату Кентуккі. Підсумком цієї поїздки був і роман Андерсона “По той бік бажання” (“Beyond Desire”, 1932). Документальну основу роману складає страйк текстильників у Гастонії в 1929 році, який закінчився невдачею; при цьому охоронці вбили декількох робітників, а ряд страйкарів було ув’язнено.

Роман, як і деякі інші твори Андерсона великої форми, був фрагментарним за своєю структурою і складався ніби з чотирьох великих новел. Вони були пов’язані образом центрального героя Реда Олівера, котрий приїхав працювати на текстильну фабрику в південне містечко Ленгдон. Це – самотня, охоплена сум’яттям людина, яку мучать нереалізовані пристрасті. Певна поривчастість, імпресіоністичність манери Андерсон по-своєму гармоніює з образом внутрішньо роздвоєного героя. У романі виділяється друга частина – “Фабричні дівчата”, в якій точно і конкретно відтворений побут робітниць-текстильниць, окреслені їхні психологічно складні образи. Одна з них – Моллі Сібрайт стане активною учасницею страйку. Як завжди, помітне місце посідає у романі любовна тема. У центрі третьої частини “Етель” – Етель Лонг, 29-річна уродженка Півдня, вродлива, самолюбна жінка, у якій вдавана холодність бореться з природною пристрасністю. Після зближення з Редом Олівером вона йде від нього до процвітаючого адвоката Тома Ріддлу – людини цинічної і досвідченої. У фіналі роману Ред Олівер гине у зіткненні з національними гвардійцями, яких очолював такий же, як і він, виходець з інтелігентського середовища Нед Сейер. Це – людина, якій навіяли страх перед “червоною небезпекою”. Роман, що спричинився до полеміки у критиці, був не зовсім вдалою спробою письменника художньо освоїти нову для нього тему, відгукнутися на радикальні настрої тих років.

У 1935 р. вийшла книга публіцистики Андерсона “Здивована Америка” (“Puzzled America”). Вона складається з нарисів, репортажів, етюдів, написаних під час поїздок письменника по країні, зокрема південними штатами, де він спостерігав процес індустріалізації, народження нових фабрик, заводів, крах старих форм життя. Починаючи із середини 30-х pp. Андерсон, як і деякі його колеги, відійшов від лівого руху. Суттєву роль відіграли тут звістки про “великий терор”, розв’язаний сталіністами в СРСР.

Андерсон – один із класиків американської прози XX ст. Своїми кращими творами, перш за все новелістичними, він допомагав розвитку і збагаченню психологічної лінії в реалістичній літературі.

Українською мовою окремі твори Андерсона переклали Б. Антоненко-Давидович, М. Лисиченко і П. Шарандак.

Тв.: Укр. пер. – Яйце. – Харків, 1926; Усі враз. – Харків, 1930; Я хочу знати чому. Шедевр Блекфута// Амер. новела. – К., 1978; Рос. пер. – Рассказы. – Москва-Ленинград, 1959; Избранное. – Москва, 19S3; Уайнсбург, Огайо. – Москва, 2002.

Літ.: Иваник А. И. К специфике новеллистического мастерства Ш. Андерсона в “Уайнсбурге. Огайо” // Вопросы реализма и романтизма в зар. лит. – Днепропетровск, 1969; Каули М. Ш. Андерсон и его книга мгновений // Каули М. Дом со многими окнами. – Москва, 1973.

Б. Пленсон