Андерсен Х. К. Истиная правда
– Жахлива подія! – сказала курка, що проживала зовсім на іншому кінці міста, а не там, де трапилася подія. – Жахлива подія в курятнику! Я просто не смію тепер ночувати одна! Добре, що нас багато на нашесте!
И вона прийнялася розповідати, так так, що у всіх курей перинки повставали сторчма, а в півня скулився гребінець. Так, так, щира правда!
Але ми почнемо спочатку, а почалося все в курятнику на іншому кінці міста
Сонце сідало, і всі кури вже були на нашесте. Одна з них, біла куцоніжка, курка у всіх відносинах добропорядне й поважна,
– Ишь, як полетіло! – сказала курка. – Ну, нічого, чим більше я чищуся, тим роблюся гарніше!
Це було сказано так, у жарт, – курка взагалі була веселої вдачі, але це нітрохи не заважало їй бути, як уже сказано, досить і досить почтенною куркою. З тим вона й заснула
У курятнику було темно. Кури всі сиділи поруч, і та, що сиділа пліч-о-пліч із нашою куркою, не спала ще; вона не те, щоб навмисно підслухувала слова сусідки, а так, слухала краєм
– Чула? Я не бажаю називати імен, але отут є курка, що готова вискубати собі все пір’я, щоб тільки бути покрасивее. Будь я півнем, я б нехтувала її!
Саме над курми сиділа в гнізді сова із чоловіком і дитинками; у сов вуха гострі, і вони не упустили жодного слова сусідки. Всі вони при цьому посилено обертали очами, а совиха махала крильми, точно опахалами
– Тс-З! Не слухайте, дитинки! Втім, ви, звичайно, уже чули? Я теж. Ах! Просто вуха в’януть! Одна з курей до того забулася, що прийнялася вискубувати собі пір’я прямо на очах у півня!
– Prenez garde aux enfants [обережніше, тут діти (франц.)] – сказав сова-батько. – Дітям зовсім не слід слухати подібні речі!
– Треба буде все-таки розповісти про цьому нашій сусідці сові, вона така мила особа! – И совиха полетіла ксоседке.
– В-Гу, у-гу! – загукали потім обидві сови прямо над сусіднім голубником. – Ви чули? Ви чули? В-Гу! Одна курка вискубала собі все пір’я через півня! Вона змерзне, змерзне до смерті! Якщо вже не змерзнула! В-Гу!
– Курей-Курей! Де, де? – воркотали голуби. |
– На сусідньому дворі! Це майже на моїх очах було! Просто непристойно й говорити об цьому, але це щира правда!
– Віримо, віримо! – сказали голуби й заворкотали сидячої внизу курям:
– Курей-Курей! Одна курка, говорять, навіть дві, вискубали собі все пір’я, щоб вирізнитися перед півнем! Ризикована витівка! Можна адже простудитися й умерти, так вони вуж і вмерли!
– Кукареку! – замів півень, злітаючи на забір. – Проспитеся. – У нього самого ока ще зовсім сліпалися від сну, а він вуж кричав:
– Три курки загинули від нещасної любові до півня! Вони вискубали собі все пір’я! Така бридка Історія! Не хочу мовчати про неї! Нехай рознесеться по всьому світлу!
– Нехай, нехай! – запищали кажани, закудахтали кури, закричали півні. – Нехай, нехай!
И історія рознеслася – знадвору у двір, з курятника в курятник і дійшла нарешті до того місця, звідки пішла
– П’ять курок, – розповідалося отут, – вискубали собі все пір’я, щоб показати, хто з них більше схуд від любові до півня! Потім вони заклювали один одного на смерть, у ганьбу й посоромлення всьому своєму роду й у збиток своїм хазяям!
Курка, що упустила одну перинку, звичайно, не довідалася своєї власної історії й, як курка у всіх відносинах поважна, сказала:
– Я нехтую цих курей! Але таких адже багато! Про подібні речі не можна, однак, мовчати! І я, зі своєї сторони, зроблю всі, щоб історія ця потрапила в газети! Нехай рознесеться по всьому світлу – ці кури й весь їхній рід коштують того!
И в газетах дійсно надрукували всю історію, і це щира правда: одній маленькій перинці куди як не важко перетворитися в цілих п’ять курей!
Андерсен Х. К. – Калоші щастя
(2 votes, average: 4.50 out of 5)