Аналіз “Момент”
(1910)
Темою імпресіоністичної новели “Момент” стала історія короткого кохання, що зародилося між молодим революціонером і панною в драматичній, ризикованій для життя ситуації. Історія ця справді психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить і зникло разом із чарівною панною (звідси й назва – “Момент”). Отже, письменник порушує проблему щастя – наскрізну проблему своєї творчості.
Сюжет, як того й вимагає жанр новели,
У творі використано потужний арсенал імпресіоністичних засобів. Кольористика тексту концентрує сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі.
Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) піби виплітає малюнок душевного стану закоханого. Усе навколишнє читач “бачить” і сприймає через внутрішній світ героя.
Момент щастя – миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, – це “свободна воля”, воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком трішалих стосунків. Справжнє щастя – у миттєвому захваті.
У новелі проступає відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з гі суворими, а то й пуританськими, приписами і природності, принадності щирігх почуттів двох молодих людей. Емоційно звучить у творі піднесений і мінорний водночас апофеоз великому, прекрасному процесу життям, частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.
І вже в наступних рядках автор ніби протиставляє незайману природу, її прекрасне життя людській моралі як чомусь протиприродному, обтяженому умовностями, лукавістю.
Спалах почуттєвої любові в природі – найвищий момент буття. Людина ж перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Звідси й оцінка: “Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість”. Ідеальну модель поведінки всього живого в природі Муся окреслює так: “Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання”. Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний (“наше кохання повинно вмерти зараз”), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем: “Я схопив краї її сукні, поцілував і випустив”.
Авторська ідея очевидна: усе, що природне, є прекрасним.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)