Аналіз драми Шиллера “Підступність і кохання”
Жахлива то була картина – Німеччина 18 століття. Герцогством Вюртембурзьким правив Карл, пихатий володар, який прагнув перетворити свою резиденцію на другий Версаль. Він видавав себе за освіченого монарха. За його ініціативою була створена герцогська школа, в яку “мав честь” потрапити юний Фрідріх. Система навчання була спрямована на виховання залежних, позбавлених власної думки людей. Школу прозвали “плантацією рабів”. І, щоб не заглушити у собі прекрасні пориви душі, юнак почав шукати розраду у літературі. Лессінг, Клінгер,
Безбарвний світ гпухої провінції, інтриги і злочини, підступність і аморальність, і ерцогського двору, жахлива бідність народу – ось обстановка, в якій розгортається трагічна історія кохання двох благородних сердець – Луїзи і Фердинанда. Батько Фердинанда мріє зміцнити своє становище, одруживши сина з фавориткою князя – леді Мілорд. Навколо чистого почуття кохання сплітається брудний клубок інтриги.
Любов – це сила, що править світом. А як ви юзумієте, що таке любов? Або що значить любити людину?
Звернемось до епіграфа. Як ви розумієте ці слова? Любов завжди прагне бачити щасливим того, кого любить. Тим більше, коли мова йде про батьківське серце. Згадаймо репліку Міллера: “жіноча душа надто тонка навіть для капельмейстера”. Чи не звучить це парадоксально щодо леді Мілорд? Сьогодні кожен висловлює свою точку тару, ділить героїв на позитивних і негативних. Серед негативних – леді Мілорд. І оскільки Бона викликає осуд – я хочу стати на її захист. У Луїзи є батьки, вона завжди мала сім’ю, а леді стала сиротою, коли їй було тринадцять. Батька було страчено, і маленька княжна мусила втекти з Англії. Бона залишилася ні з чим. Шість років поневірянь по Німеччині… З розпачу хотіла кинутись у хвилі Ельби – її зупинив князь.
Чи ж винна вона, що звикла до багатого життя, що коштовний камінь прагнув гідної оправи? У ній боролися гідність і доля. Горда британка скорилася долі. У хвилини пристрасті князь, щоб догодити їй, підписував амністійні укази, зупиняв жертвоприношення, відміняв смертні вироки.
Доля раптом подарувала їй шанс – мати того, кого прагло її серце. І хоч розум твердив: “зупинись!”, серце не слухалось. Розмова з Луїзою була для неї мукою, але рішення було однозначне: стати вище над брудом існуючого світу. Життя леді Мілорд не є прикладом благородства, але в останній момент вона заслуговує на повагу.
Діалогом зі світом, із самим собою. Герої драми є моделями для сприйняття світу і, власне, для будови поведінки. Автор називає свою драму “сміливою сатирою і глумом над породою блазнів і негідників із знаті”. У творі представлені дві суспільні групи – два світи, які розділяє прірва. Одні живуть в розкоші, гноблять інших, вони жорстокі і бездушні. Інші бідні, але чесні і благородні. Саме до таких бідних людей прийшов Фердинанд, син президента, дворянин. І прийшов не тому, що закохався у Луїзу. Він зрозумів ницість моральних устоїв свого класу, – в сім’ї Міллера він знайшов моральне задоволення, духовність, яких не було у його середовищі. Вурм, президент фон Вальтер, князь, його фаворитка – це те аристократичне павутиння, в тенета якого потрапляють закохані. Син кидає виклик батьку і всьому бездушному світу – “вексель синівського обов’язку розірвано”.
В результаті інтриги гинуть Луїза і Фердинанд, пориває зі своїм класом леді Мілорд. Все тут без прикрас. І велич п’єси – у реалістичному зображенні життєвих конфліктів. Ми бачимо перед собою несправедливість, яка творилась на очах у всіх, про яку боялися говорити і яка постала перед читачем у живих і переконливих образах.
Проблеми, які порушує у творі драматург – вічні проблеми, що залишаються актуальними на всі часи.
“Я знайшов світ, де почуваю себе щасливим – це світ краси”, – так сказав свого часу Шіллер. Любов, краса і гармонія будуть одвічно панувати у Всесвіті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)