Проблема вибору великих людей між служінням своєму народові і власним духовним розвитком є??основною темою поеми Івана Франка “Іван Вишенський”. У відповідності до змісту твору старець Іван Вишенський відмовився від боротьби пліч-о-пліч з представниками свого народу і віддав перевагу цьому власний спокійний розвиток у віддаленій від усіх людей печері. Спочатку йому було добре, він проводив дні спокійно і спостерігав за навколишнім природним середовищем. Але потім він почав замислюватися про те, як же там без нього проводить свій час
його улюблений народ. Незабаром за цим старця провідали православні люди, які принесли йому їжу і попросили повернутися до них і очолити їх рух. Отримавши лист із цим проханням, старець довго перебував у сумнівах, які спричинили йому в справжні муки, він навіть згадав слова Христа про необхідність порятунку своїх братів. Зрештою, він зважився приєднатися до своїх людей лише тоді, коли вони відпливли вже занадто далеко. На щастя, благання старця про диво почув Бог, і диво сталося – він потрапив на барку, спустившись по променю сонця.
Я вважаю, що така проблема вибору актуальна і сьогодні. Багато талановитих
людей, які могли б бути корисним громадському руху, воліють не служити суспільству, а займатися своїм особистим духовним розвитком. Навряд чи можна звинувачувати чи засуджувати людей за такий вибір, адже вони мають право розпоряджатися своєю долею так, як їм здасться необхідним. У той же час варто визнати, що служіння суспільству благотворно позначається на духовному здоров’ї людини, в той час як постійна самотність і надмірна відчуженість можуть людині нашкодити. При цьому слід визнати, що, якщо розглядати образ Іван Вишенського тільки лише як священнослужителя та представника духовенства, можна прийти і до дещо інших висновків. Духовні люди обтяжені більшими зобов’язаннями, ніж звичайні громадяни, тому в деяких випадках просто не мають права мовчати і лише констатувати те, що несправедливість має місце. У всіх інших випадках людина вільна вибирати свої дії самостійно. Варто також відзначити, що почати служіння своєму суспільству ніколи не пізно, це було показано тим, що старець зміг потрапити на барку навіть тоді, коли вона вже вийшла в море.
Іван Франко – великий поет, а тому піднімав дійсно вічні проблеми. Проблема, за допомогою якої розкривається образ Івана Вишенського в однойменній поемі, навряд чи втратить свою актуальність, доки людство буде існувати.
