Афоризми Григорія Сковороди
Кили я читаю книгу, я завжди переписую у спеціальний зошит вислови, які мені сподобалися. Я дуже люблю гортати сторінки збірників афоризмів, бо в цих висловах іноді криються думки, які дуже впливають на мене та примушують замислитися. Я люблю в компанії чи в своєму класі влучно та дотепно процитувати якогось відомого діяча. Це завжди підвищує всім настрій. Хто ж це, що свого часу висловились так мудро? До речі, для того, щоб зрозуміти іншого філософа, не обов’язково читати його трактати і досліджувати біографію. Мені припали до душі деякі афоризми
Ні про що не турбуватися – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота стан душі, а життя – це рух”, – пише Григорій Сковорода. Мені дуже подобається цей вислів. І справді, скільки людей у своєму житті хоча б раз потерпали через чиюсь байдужість. Навіть у різноманітних державних кодексах пишуть: “злочинна бездіяльність”. Отже, бездіяльність також буває злочинною! На жаль, не всі це розуміють. Часто прикро буває бачити, як хтось замість рішучих говорить: “Моя хата скраю”. До речі, у своєму
Мене спочатку вразило те, що два зовсім різних за епохою та стилем Творчості митці так схоже висловились. Але потім я дійшов висновку, що існують деякі вічні цінності людського життя, які не залежать від часу чи якоїсь епохи. Рух людської душі, невпинний духовний розвиток і творчий пошук – це одна з таких вічних цінностей.
“Не все отрута, що неприємне на смак” – цей афоризм вчить нас не шукати тільки задоволень, а розуміти, що корисне не завжди приємне. Це, наприклад, як гіркі ліки, що їх треба випити, аби одужати. Існують, звісно, і духовці піки: робота над собою, над власними вадами. Бо це сприяє вдосконаленню, духовному зміцненню та “одужанню” від власних вад і комплексів.
“З усіх утрат втрата часу – найтяжча”. Цей вислів мені особливо подобасться. Ніхто з наших сучасників не знає, якою людиною був Григорій Сковорода, але ми можемо створювати його образ із творчості мислителя. Мені здаєтьеи, що цей афоризм надзвичайно характеризує автора як людину, що ні на мить їм припиняє вчитися, розвиватися та самовдосконалюватися.
Я ледь не забув про найважливіший афоризм, який я радив би занотувати всім, хто має такі зошити-збірники! “Уподібнюйся до пальми: чим міцніше стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона до гори”. Ось такий вислів. Він навчає нас не здаватися, сміливо йти вперед, не зупиняючись перед труднощами, не зважаючи на обставини та власну невпевненість.
Мені надзвичайно подобаються афоризми Григорія Сковороди. Деякі справді варті того, щоб тільки за них назвали цю людину справжнім філософом.
Григорій Сковорода – видатна постать у літературному процесі. Можна сказати, він випередив свій час: випередив формою та змістом поетичних творім, випередив художньою довершеністю своїх трактатів, прозових творів і байок. Але головним, на мою думку, є інше. Г. Сковорода, не підкоряючись вплину своєї доби, випередив свій час насамперед своїми філософськими поглядами, світосприйняттям та думками.
Головною думкою філософського вчення Григорія Сковороди є ідея “сродної праці”. Спостерігаючи події у суспільстві та побуті, видатний мислитель знайшов для себе причину проблем, що його оточували. Г. Сковорода бачив талановитих селян, що могли б стати видатними художниками, письменниками або музикантами, але були приречені працювати фізично. До того ж найчаетіше вони працювали не на свою родину, а на панському полі. Бачив філософ бездарних чиновників, що обіймали високі державні посади, керували цілими містами, не маючи до того ані здібностей, ані освіти, ані бажання давати людям користь. Ними керувала хіба що жадоба грошей та влади.
Ідея “сродної праці” Г. Сковороди дуже проста, її можна сформулювати кількома словами. Проте вона має в собі глибокий філософський зміст і є шляхом, вирішення багатьох проблем навіть сучасного суспільства. Ця ідея полягає в тому, що людина має займатися у житті тим, до чого вона має хист і здібності, до чого відчуває прагнення та натхнення. Свої ідеї Сковорода відобразив у байках. Байки “Бджола та Шершень”, “Жаби”, “Жайворонки” відображують саме ідею “сродної праці”. Байки яскраво і зрозуміло пояснюють та ілюструють ідеї філософа.
Особисто мені ідея “сродної праці” дуже близька. У XXI столітті ми спостерігаємо розвиток науки, технічний прогрес, великі зміни у житті. Ми бачимо безупинний розвиток, але ж ми не можемо спрогнозувати, наскільки збільшилися б темпи цього розвитку, якби у нашому суспільстві по-справжньому запрацювала ідея “сродної праці”. Бо і нині хтось не може дозволити собі здобути освіту, хтось не може зробити кар’єру, бо має талант, але не має зв’язків…
На мою думку, Г. Сковорода і справді був геніальним філософом, адже зміг побачити і теоретично вирішити дуже гостру проблему, що актуальна навіть сьогодні. А втілити цю ідею в життя – то вже справа прийдешнього покоління та наших нащадків. Я розумію зміст вислову Г. С. Сковороди “Світ ловив мене, та не спіймав”
На межі давнього та нового періодів в історії українського письменства височить постать Григорія Сковороди. З покоління в покоління передаються розповіді про цього письменника, просвітителя, філософа. За що б він не брався робив по-новому, ставився до цього з відповідальністю, принципово.
Не потрібні були Сковороді слава й почесті, високі посади і багатства. Він вважав життя за совістю, а головне в житті – залишатися самим собою, бути вільним і незалежним. Великий філософ обрав шлях втечі від світу зла і свободи духу. У спокусливі сіті заради великого багатства “лакомства нещасного” Сковорода так і не дався. Він з повним прав ом заповідав написати на своїй могилі: “Світ ловив мене, та не спіймав”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)