А. Дімарова “Блакитна дитина” – Доброта і любов, розуміння, взаємопідтримка в українській родині. Стосунки у шкільній родині
УРОК 62
Тема. Доброта і любов, розуміння, взаємопідтримка в українській родині. Стосунки у шкільній родині.
Мета. Характеризувати героїв твору, вміти коментувати морально-етичні проблеми людського співжиття, родинних стосунків у ньому; розвивати вміння виділяти головне, гумористичне; виховувати повагу до старших, до однолітків.
Обладнання: повість А. Дімарова “Прожити й розповісти”, книга для учнів “Українська література у таблицях і схемах”, картки з бліц-диктантом.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань.
Бліц-диктант.
1. Батьківщина А. Дімарова.
2. Через які трагічні обставини майбутній письменник ріс без батька?
3. Яке законне прізвище та ім’я по батькові письменника?
4. Назва першої виданої книжки.
5. Назви книжок для дітей.
6. Чим, крім літератури, захоплюється А. Дімаров?
Технологія “Знайди помилку”. (Робота на знання тексту. Учні знаходять недоречності у реченнях, виправляють їх).
“І тиче пальцем у сторінку щоденника, де стоїть “двійка” або навіть “трійка”, схожа на чорного лебедя…” (правильно – на “злющого
“Я, може, і не наважився б полізти в сад до дядька Матвія, якби не друг Ванька (“однокласниця Оля з чудернацьким прізвищем – Чровжова”).
“Учителька розтулила рота, збираючись, мабуть, запитати, що то за Микитка такий, як собака (вуж), почувши своє ім’я, сам виставив до неї цікаву голівку”.
“З усіх сил намагаюся притримати язиком жабеня і – (випльовую) ковтаю його разом із слиною”.
“Пам’ятаю, як восени (взимку), на великій перерві, наш сьомий (шостий) “Б” воював із шостим “А”.
“Ще заздалегідь по всьому селу розклеїли величезні афіші, в яких повідомлялося, що буде показана п’єса В. Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон” (Івана Франка “Украдене щастя”).
“Ні відра, ані сомів (раків), один Андріїще (Сергіїще), якого я зараз лупцюватиму так, що він аж запіниться!..”
II. Опрацювання нового матеріалу.
1. Прес-конференція з вчителями. (Одні учні виконують ролі вчителів, інші – журналістів).
А) Запитання за текстом до Павла Степановича.
– Як ви ставитесь до точних наук, зокрема до математики?
– Яким чином вам вдалося переконати Толю, що математика – наука цікава?
– Чому ви оцінили незадовільно вдумливе зацікавлене читання учня на уроці?
– Як ви вважаєте, чому вас найбільше боялися учні у школі?
– Як вам вдавалося без крику переконувати учнів в їхній неправоті?
Б) Запитання на вигадку.
– Яким чином алгебра стала вашим найулюбленішим предметом?
В) Запитання гумористичні.
Які засоби комічного використовує автор, характеризуючи мій образ? Знайдіть у тексті й зачитайте (“нависла грізна тінь Павла Степановича”; “забіяки ставали тихі та смирні, як овечки”; “Герой! Ну, герой! … Я ніколи не думав, що ти отакий боягуз”; “Він тебе до смерті занукає”).
А) Запитання до Галини Іванівни.
– Як ви думаєте, чому учні так завмирали, коли ви заходили до класу?
– Як діти виражали своє захоплення вами?
– Чи подобався їм ваш предмет?
– Чи здогадувалися ви про секрет “жіноти” 6-Б?
– Що найбільше вам подобалося у Федорі Бурлаці?
– Чи тільки прикрий випадок з Бурлакою змінив ваше ставлення до Віктора Михайловича?
Б) Запитання на вигадку.
– Якими методами ви будете виховувати власних дітей?
В) Запитання гумористичні. Перекажіть уривок, у якому змальована комічна ситуація, що якимось чином вирішила мою долю.
А) Запитання до Віктора Михайловича.
– Класним керівником якого класу ви були?
– Як вам вдавалося бути старшим товаришем учнів, а не строгим керівником?
– Чому діти жити без вас не могли?
– Чи здогадувалися ви, що діти знають про кожен ваш крок?
– Чому ви стали таким худим і змарнілим? Чи мали учні право втручатися у ваше особисте життя та ще й такими методами?
Б) Запитання на вигадку.
– Які поради дали б ви своїм учням-випускникам?
В) Запитання гумористичне (від Віктора Михайловича до учнів).
Як можна охарактеризувати випадок із бовтунами? Він трагічний,
Смішний, безвідповідальний, жорстокий, чи… (ваша версія).
2. Спостереження за стосунками у родині.
У творі розкриваються взаємини батьків і дітей, про котрі з гумором Дімаров пише, що якби за одного битого двох небитих давали, то їхні батьки отримували б при обміні по десятку нащадків. Але відчуваємо, що основи сімейного виховання базувалися на повазі до праці, до старших.
Читання уривка від слів: “Батьки наші були скупими на ласку…” до слів: “… оті зроду-віку небиті, нелаяні діти…”
Гронування “Батьки”.
Етапи гронування: 1. У центрі аркуша діти пишуть слово “Батьки”. 2. Занотовують слова та фрази з тексту твору. 3. Записують слова та фрази, які спадають на думку. 4. Встановлюють зв’язки між поняттями.
Скупі на ласку
Обережні на похвалу
Маломовні
Виснажлива праця
Частіше лаяли, аніж хвалили
Добрі
Милосердні
В Анатолія Дімарова є дуже цікава автобіографічна повість “Прожити й розповісти”. Головний герой цього твору Толя був дуже неслухняною дитиною. Хлопчикові часто перепадало від матері, та батько виховував сина словом, учив робити добро, слухатися своєї совісті і серця: “… Татусь, посадивши мене на коліна, повів мову про двох янголів, які сидять у кожного з нас за плечима від народження до самої смерті. Білий янгол – за правим плечем, а чорний – за лівим. Білий підказує нам добрі вчинки, чорний – злі. І від кожного з нас залежить, якого янгола слухатися.
– А якого, татусю?…
… – Треба завжди, синку, слухатись янгола білого. Що учить нас тільки добру…”
На початку повісті автор “Блакитної дитини” дає змогу зрозуміти, що батьки часто вичитують своїм малим нащадкам за те, за що у дитинстві перепадало їм самим. Що поробиш – дорослі й дитячі погляди на світ суттєво відрізняються.
III. Узагальнення вивченого.
1. Слово вчителя.
“Блакитна дитина” – II частина тетралогії. “На коні і під конем” напоєна добрим і м’яким гумором, але одночасно з’являється й іронія.
Іронія – це прихована посмішка, з грецької “глузування”. Від гумору відрізняється гострим, проте замаскованим запереченням того, що буде висміяне (“Кажуть, що кропивою лікують од ревматизму. Якщо це так, то я не захворію на ревматизм, поки й житиму”).
Учні шукають і зачитують інші іронічні оповіді.
Сміхову стихію знаходимо не лише в побудові сюжету, а й у мові твору. Соковита, багата українська мова точно висвічує характери героїв. Вона максимально наближена до розмовної народної мови. Отже, жива й виразна, емоційно-забарвлена лексика, розмовні елементи. “Два отакі бельбаси врізались у спину”, “Упіймаю – голови всім поскручую”, “Ти що, здурів?”; “Ми тебе ждали-ждали та й жданики поїм…”; “Пхі, ще б не взяти! Мені це як раз плюнути”; “(Собака) Хамкнє разок – тільки його й бачили, твого язика”.
Гумор переважає у книзі. Навіть про сумні події автору вдається говорити так, що труднощі видаються подоланими.
IV. Підсумок уроку.
– Які методи виховання батьків та вчителів здаються вам ефективними?
V. Домашнє завдання.
Зробити ілюстрації до твору з коментарем, скласти коротку гумористичну розповідь про ваші стосунки з батьками або вчителями.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)