Зробіть загальний огляд давньоукраїнської драматурги

Однією зі складових частин фольклору є народна Драма, яка виникла у первісному суспільстві на грунті різних звичаїв та обрядів господарського і родинно-побутового характеру.

Колись народні драми мали надзвичайну популярність, однак поступово втрачали її і залишилися в минулому. Хоча у XIX та й на початку XX ст. чимало людей захоплювалися театралізованим дійством, що його можна було бачити на ярмарках в українських містах і великих селищах.

Якщо ж поринути в історію перших спроб драматичного дійства, то виявиться, що в Україні це були

декламації та віршовані діалоги. На жаль, тексти перших творів драматичного характеру не збереглися.

П’єси давньої літератури були названі шкільними драмами тому, що писали їх викладачі піїтики (поетики), нерідко у співавторстві зі студентами, а виконували під час свят наприкінці року або прийому високопоставлених осіб вихованці навчальних закладів – бурсаки, семінаристи, курсанти, старшокласники світських шкіл. На цих виставах часто бували присутні родичі учнів – городяни й селяни.

У курсі поетики пояснювалися особливості драматичних творів, подавалися правила їх написання. Теорія шкільної драми

базувалася на канонах класицизму.

До наших часів дійшло понад ЗО шкільних драм. Більшість із них виникла у першій половині XVIII ст. Перелік тем був обмежений. Так, ті драми, що дійшли до нас, можна розділити на чотири піджанри:

А) різдвяні та великодні драми (про народження, розп’яття і Воскресіння

Христа);

Б) міраклі – драматизовані легенди про життя святих;

В) мораліте, в яких християнські догми морального характеру проповіду

Валися через дію алегоричних образів (Надія, Віра, Покора, Заздрощі тощо).

Найціннішими були Твори четвертого піджанру До них належать трагікомедія Феофана Прокоповича “Владимир” (1705), драма “Милость Божія…”, головним героєм якої є Богдан Хмельницький.

Великою популярністю у глядачів користувалися такі талановиті п’єси, як “Комическое действие” (1736) М. Довгалевського, “Воскресение мертвьіх” (1747), “Трагедия о смерти Уроша Пятого” (1744) М. Козачинського.

Українські шкільні драми справили великий вплив на розвиток жанру в Росії. Туди їх перенесли вихованці Київської академії, які ставали викладачами різних наук у Слов’яно-греко-латинській академії в Москві та в інших російських навчальних закладах.

Кращі традиції шкільної драми успадкували й розвинули письменники нової літератури: І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко та інші художники слова.

Між діями шкільної драми серйозного змісту відбувалися вистави невеликих одноактних п’єс комедійного характеру – інтермедій, або як їх ще називали, – інтерлюдій. В основу їх сюжетів покладено переважно анекдоти та комічні оповідання, які відображали тогочасний народний побут, зокрема, звичаї та обряди. Позитивними персонажами цих п’єс були запорожець, козак, солдат, чесні трудівники-селяни. Вони протиставлялися жорстоким, пихатим шляхтичам, визискувачам-корчмарям, злодійкуватим циганам, недоумкуватому ксьондзу або рабину. Дійові особи виголошували комічні монологи, співали, сварилися, танцювали під гру цимбалів або скрипки. Такі вистави дуже подобалися глядачам.

Кращі традиції інтермедій (демократизм, гуманізм, викриття суспільних вад і пороків, співчуття поневоленим) успадкували письменники-комедіографи нової української літератури.

У середині XVII ст. в Україні виник так званий вертеп, з’явилися перші вертепні драми. Свою назву цей театр дістав від грецького слова “вертеп”, яке означає “печера”. У Біблії розповідається, що Богородиця Марія народила сина Ісуса в печері біля міста Віфлієм, в якій пастухи під час негоди тримали худобу. Ця оповідь покладена в основу різдвяної вистави. Деякі учені вважають, що існували також великодні п’єси. На жаль, їх тексти до наших часів не дійшли.

Що ж таке вертеп? Це різновид лялькового театру, знаного в усьому світі з давніх-давен. Він об’єднує п’єсу серйозного, урочистого змісту з веселими сценами на зразок інтермедій. Стоячи за вертепною скринькою, сам вертепник або його помічники, змінюючи голос, промовляли монологи й репліки дійових осіб-ляльок, співали за них, грали на якомусь музичному інструменті.

У вертепному театрі виступали ті ж самі персонажі: козак, солдат, селяни, польські шляхтичі, євреї, цигани та інші. Слід відзначити, що вертепна драма відрізнялась від шкільної тим, що в дійство останньої кожен актор міг внести різні зміни на власний розсуд, смак та бажання. В шкільній же приймався лише усталений текст.

Вертепний жанр пережив шкільну драму майже на 150 років. Ще на початку XX ст. в містах і селах України можна було побачити людей з вертепними скриньками.

Висновок. Давньоукраїнська драматургія і театр сформувалися у XVII-XVIII ст. і мали три основні жанри: шкільна драма, інтермедія і вертеп. Головні персонажі, що діяли зі сцени,- це основні представники українського суспільства того часу. Шкільні драми, інтерлюдії і вертеп мали вплив на літературу ШІ-Ж ст.

Опорні слова й поняття: шкільна драма, інтермедія, вертеп, піїтика, бурсаки, семінаристи, міраклі, мораліте.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зробіть загальний огляд давньоукраїнської драматурги

Categories: Нові твори

Links