Зображення радянської дійсності часів сталінізму в романі В. Винниченка “Слово за тобою, Сталіне” ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО

ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО

Зображення радянської дійсності часів сталінізму в романі В. Винниченка “Слово за тобою, Сталіне”

Роман “Слово за тобою, Сталіне” – один з передостанніх творів В. Винниченка. Старіючий письменник написав вирок не конкретним людям, не одній історичній особі, а цілій системі тиранії, величезній імперії жаху та зради.

Герої роману – сім’я Іваненків. Три брати, які працюють на СДБ, і четвертий, що гниє в таборі за опір тому звіру, перед яким схилилися інші родичі. П’ятнадцять років брати не бачились,

і ось Степана Іваненка викликають до держбезпеки, він дізнається, що брат перед смертю хоче відкрити йому страшну таємницю. А таємниця ця – “терміти”, підпілля, яке чинить опір сталінській системі. І з цією таємницею повертається Степан додому, і життя його й родини остаточно перетворюється на сюрреалістичний кошмар.

Винниченко малює різкими, навіть утрируваними рисами суспільство суцільного доносу. Під страхом страти зобов’язують сина стежити за батьком, матір – за дочкою, чоловіка – за дружиною. Зашугані “радянські громадяне” присягаються у вірності системі, навіть наодинці

один з одним співають про великого Сталіна. Але це не звільняє їх від підозри. І ось за донощиками стежать інші донощики, на сексота вербують ще трьох… Кохання, батьківські почуття, спільні спогади – все забруднене, розчавлене, нічого не існує, тільки страх.

Змальовуючи країну тотального страху, Винниченко вдається до типового прийому: відправляє головного героя у мандри. Щоб довести лояльність до влади, Степан їде шукати “термітів”, і перед читачем виростає інший бік тоталітарної держави. Усюди – злидні, ненависть, прокльони. Підпілля немає, але більшість – “терміти” в душі, жадаючі загибелі системи. Але вони безсилі. Одні проклинають, інші висміюють в анекдотах, є навіть колоритний персонаж, що намагається вбити Сталіна чорною магією. Та все це – у таємниці. На виду – відданість вождю, боротьба із “шпигунами”, яку несподівано відчуває на собі бідний Степан, що втратив документи.

Пошуки “термітів” привели до сумних висновків. Степан Іваненко після роздумів віддає нотатки покровителю – таємничому Дев’ятому. Той готує доповідь, з якою виступає перед Сталіним. У цій доповіді головний висновок: “Страх не може давати певності нікому”, а без певності не буде волі до боротьби, гине дух народу.

Доповідь не має видимих результатів. Сталін пропонує “обміркувати”. Але коли це буде і які будуть висновки – невідомо…

Роман “Слово за тобою, Сталіне” – гостре, реалістичне, хоча і трохи гротескне зображення тоталітарної системи “у розрізі”, так, що ми бачимо всі її шари від верху до низу. І це вирок усякому володарю, в якого немає людяності, і усім людям, що миряться зі своїм страхом. Недарма на останніх сторінках Дев’ятий каже: “Я ліквідував страх… і тепер я маю розкіш правди”.

Винниченко все життя знав: правда не живе в терорі, щастя не буває без правди. Роман “Слово за тобою, Сталіне” – і попередження, і висновок із власної та державної історії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зображення радянської дійсності часів сталінізму в романі В. Винниченка “Слово за тобою, Сталіне” ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО