Жан Кальвін

Після спаду першої хвилі Реформації (1531) піднімається друга хвиля, пов’язана з особистістю французького теолога Жана Кальвіна (1509-1564), що більшу частину свого життя провів у Швейцарії.

Герой його ранніх творів (як і в Лютера) – людин, до ущербності нерозмірний творцеві, але в той же час наділений піднесеною божественною свідомістю свій нерозмірності. Незначність трактується як якість, властиве тільки одній божественній досконалості. Абсолютно неправомірно, щоб одні люди дивилися на інші з божественної висоти, тільки перед богом люди

рівні.

Кальвін під впливом ідей Лютера відрікся від католицької церкви й примкнув до протестантського руху. У Швейцарії він написав свій головний трактат “Наставляння в християнській вірі”, його догми виражали інтереси самої сміливої частини тодішньої буржуазії. Кальвін не висунув принципово нових ідей, але систематизував ідей Лютера, Цвингли.

Кальвінізм, однак, ще більше спростив християнський культ і богослужіння, додавши церкви демократичний характер (виборність керівництва церкви мирянами), відокремив її від держави, хоча й залишив самостійною політичною системою.

Кальвін коштує на тих

же позиціях, що й Лютер, тобто земне життя – це шлях до порятунку, у цьому житті треба терпіти та ін. Однак, він підкреслює більшу можливість активного включення християнина в земні справи. Прилучення до світських благ пов’язане з володінням майном і його множенням, необхідно лише помірне користування багатством згідно з божою волею. Для Кальвіна демократія – не кращий спосіб правління, він уважав найбільш удалою політичною системою олігархію, у крайньому випадку – помірну демократію. З 1536 року Кальвін оселився в Женеві, де в 1541 році стає фактичним диктатором міста, домагається підпорядкування світської влади церкви.

Основа кальвінізму – вчення про божественне приречення. Кальвін спростив і підсилив це навчання, довівши його до абсолютного фаталізму : одні люди ще до народження визначені богом до порятунку й небесного блаженства, а інших – до загибелі й вічних борошн, причому ніякі дії людини, ні його віра не має сил це виправити. Людина рятується не тому, що вірить, а вірить тому, що визначено до порятунку. Божественне приречення сховане від людей, і тому кожний християнин повинен прожити своє життя так, ніби він був визначений до порятунку.

Кальвін проповідував граничне обмеження своїх життєвих потреб, відмова від земних задоволень, ощадливість, постійна завзята праця й удосконалювання професійної майстерності. Успіх у професійній діяльності – ознака богоизбранности, професія виступає як покликання, місце служіння богу, тому професійний успіх – самоцінність, а не засіб досягнення матеріальних благ.

Критика розкоші й ледарства переходило в заперечення художньої Творчості, літератури й мистецтва, у заборону на всі звеселяння й розваги.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Жан Кальвін

Categories: Нові твори

Links