“Земні боги” у творчості Г. Р. Державіна (На прикладі вірша Г. Р. Державіна “Володарям і судіям”)

1. Обов’язку “земних богів”. 2. Автобіографічні нотки. 3. Портретні й пейзажні замальовки. Протилежності, поставлені поруч, стають більше явними.

Бонавентура Вірш Г. Р. Державіна “Володарям і судіям” є одним із сатиричних добутків поета, у якому він викриває вельмож і царів за їхні безчесні вчинки. Так одичний текст наповнюють викривальні нотки, які не могли в ньому з’явитися раніше, тому що ставилися до “низького штилю”. Ода ж повинна була не викривати, а оспівувати заслуги того, кому вона адресована.

Але поет порахував,

що саме така врочистість зможе стати підходящою формою для того, щоб піднести вельможам і царям урок До себе в помічники він бере Бога, єдиного, хто в праві судити вельмож і кого вони можуть почути й підкоритися. У той же час використання подібного образа дозволяє показати, що навіть до самого Бога дійшли всі несправедливі справи знатних панів. І він обурений їхнім поводженням. Повстав всевишній бог, так судить Земних богів у сонмі їх…

Всевишній Бог здобуває людські риси. Він стає суддею, що бере у свої руки право судити й засуджувати тих, хто загордився себе “земними богами”. Але взявши на себе таку місію,

вони випливають їй тільки наполовину, тобто виконують те, що їм зручно. Але поет нагадує, що вони ще повинні засуджувати вчинки несправедливих і злих людей.

… Доколе, рік, доки вам буде Щадити несправедливих і злих? Поет усе ще впевнений, що може вплинути на хід подій своєю творчістю: віршами й сатиричними одами. Тому перед нами з’являється певна людина, що показує своє відношення до цього миру.

При цьому він не обертає ніякого увагу на займане ними соціальний стан. Отже, поет вирішує сам нагадати їм про борг, що вони несуть перед людьми Адже якщо вони є “земними богами”, те повинні брати під захист всіх скривджених. А це, можливо, тільки тоді, коли дотримано закон, тобто правило, єдине для всіх на цій землі. І ніхто не вправі провертати його так, як йому захочеться. У вірші “Володарям і судіям” прослизають елементи віри в те, що такі “земні боги” не побоятися відстояти свою правду й перед сильними миру цього.

У такий спосіб поет показує, що кожного наділеного владою людини можна попросити опомощи. И вони не повинні відвертатися від таких прохачів. Ваш борг є: зберігати закони, На обличчя сильних не дивитися, Без допомоги, без оборони Сиріт і вдів не залишати.

А їх багато на нашій землі. Тому поет вирішує перелічити всіх, присвячуючи цьому цілих дві строфи. Так створюється досить мальовничий портрет тих, хто потребує допомоги. Вони не мають індивідуальних чорт Поет показує їх у масі, даючи тим самим зрозуміти, що подібних людей багато. Але допомога “земні боги” повинні зробити кожному з них.

Такий прийом дослідники творчості Державіна називають “образним живописом”, тому що через певні риси, тільки-но помітні штрихи перед нами встає цілком конкретний і правдоподібний образ. Іноді він має досить розпливчасті визначення, наприклад безневинні, нещасливі, неспроможні. Але таке узагальнення дозволяє показати нам, що в допомозі бідують не тільки сірі й убогі. Вона, можливо, необхідна й тим, хто перебуває поруч із “земними богами”, на одному соціальному щаблі.

Ваш борг: рятувати від лих безневинних, Нещасливим подати покрив; Від сильних захищати неспроможних, Вивергнути бедних з оковів Можливо, у цьому добутку прослизають і автобіографічні нотки. Г. Р. Державін був зі збіднілого, але дворянського роду. Коли він служив у Преображенському полку, то при відсутності зв’язків і грошей не міг просунутися по службі. І ніхто з кола “земних богів” не простягнув йому руку допомоги. Тому, коли поет зміг звертатися до таких людей через свою творчість, то він акцентував їхню увагу на тім, що навколо них є ті, хто має потребу в них допомоги Але всі його заклики не мають ніякого значення й сили.

І дійсно навіщо ж оглядатися навколо, коли ти сам щасливий і живеш у багатстві й достатку. Адже ти не випробував тих прикростей і принижень, які випали на частку бідним людям. Та й глас поета залишається за вікнами твого будинку, не вторгається в пишне оздоблення чудових приміщень. Але поет зауважує найстрашніше, що може бути в цьому світі, – байдужість Можливо, “Земні боги” і без допомоги поета бачили весь біль і несправедливість.

Але вони не захотіли прикласти ніяких зусиль для того, щоб допомогти тим, кому така підтримка необхідна. Не внемлют! – бачать і не знають! Покриті мздою очеса…

Чому ж так відбувається насправді? Поет знаходить відповідь і на це питання. Головним винуватцем стає винагорода, тобто нагороди Так у вірші Державіна піднімається ще одна проблема – хабарництво.

Воно закриває людям ока на всю несправедливість, що діється навколо. Але тоді на допомогу поетові приходять небеса. Злодействи землю потрясають, Неправда зиблет небеса. Після такого поет показує своє обурення.

У тексті з’являються знак оклику, а в інтонаціях – збурювання происходящим. И він показує, що разочаровивается в “земних богах” і знову нагадує їм про те, що вони, можливо, не подвластни осуду. Але він як поет бере на себе таке право, порушуючи всі канони одичного тексту. Він не звеличує царів, а навпаки, опускає їх до свого рівня, простого смертного.

Поет показує, що вони також жагучі, як і він, простій людин Так чому ж тоді вони повинні називатися справедливими царями? Царі! – Я думав, ви боги владні, Ніхто над вами не суддя, – Але ви, як я, подібно жагучі И так само смертні, як і я. Для поетичної творчості Державіна характерне використання не тільки портретних, але й пейзажних замальовок Тому, щоб показати, яка доля чекає “земних богів”, він використовує образ зів’ялого аркуша, що падає з дерева.

Адже ніхто й ніщо не може вплинути на явища природи й пожвавити цей аркуш. І ви подібно так упадете, Як із древ зів’ялий аркуш упаде! І в наступних рядках поет нагадує про самому головний: всі вони не тільки смертні, але можуть мати однакову долю Він зауважує не менш важливий факт: у житті є один момент, що зрівнює всіх, – смерть.

Адже вона не стане вибирати між богатими або бедними, вона приходить до усім. І ви подібно так умрете, Як ваш останній раб умре! Тоді поет розуміє, єдине, що йому можетпомочь у цьому житті, – це звертання до Всевишнього. Адже навіть глас поета нічого не значить для “земних богів”. Поет відзначає, що тільки “боже правих” здатно захистити слабких і неспроможних.

Воскресни, Боже! Боже правих! І їхньому молінню внемли… В останніх рядках добутку поет показує, що лемент до Всевишнього йде від самого серця, тому що він віддає найважливіше, що є в житті людини, – право судити “несправедливих і злих”.

Тому тільки один може бути єдиним царем землі. Прийди, суди, карай лукавих И будь єдиний царем землі! Так у вірші “Володарям і судіям” поступово рисується образ “земних богів”.

Нам про їх практично нічого невідомо. Але поет представляє їхнє поводження й відношення до інших людей. У вірші поета формується новий варіант портрета.

Його не можна зобразити на полотні, тому що вигляд начебто б і конкретний, але насправді розмитий И тільки слова змогли стати своєрідною кистю для такого мальовничого й правдоподібного портрета. Не даром деякі дослідники відзначали, що Г. Р. Державін “перестає описувати окремі властивості людської натури, його поезія скоріше тяжіє до портретного зображення”. Незважаючи на те що вірш “Володарям і судям” є перекладанням 81-го псалма, у ньому є дуже багато особливостей, які вносить у твір Державін. Він змішує в одному малює на одному поетичному полотні й царів, і рабів.

Всі вони ходять під одним небом, на якому сидить Всевишній Бог И тільки йому поет може довірити право судити, намагаючись навіть не допускати до цього процесу “земних богів”, які нікому й нічим не здатні допомогти


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Земні боги” у творчості Г. Р. Державіна (На прикладі вірша Г. Р. Державіна “Володарям і судіям”)

Categories: Твори з української літератури

Links