“Землі рідної минула доля.”

А. С. Пушкін – – великий поет і письменник першої половини 19 століття. Він дуже багато замислювався про долю російського народу, про положення в країні, стремившись як би розібратися самому в історичних подіях, що відбуваються в Росії й стати їхнім учасником. Він присвятив темі історії багато своїх добутків, таких як ” Борис Годунов “, ” Мідний вершник “, “Полтава”, ” Капітанська дочка “.

Найбільше історично достовірним добутком є “Капітанська дочка”, тому що автор перш ніж написати її вивчаючи історичні документи

й спілкувався з живими свідками. Пушкіна займала проблема селянських бунтів. Він виступав проти безглуздо пролитої крові, нової людської трагедії. У повісті він історично точно показав повстання над предводительством Пугачова. Раніше тема народного бунту не з’являлася взагалі й у цьому незвичайність “Капітанської дочки”.

У повісті Пугачов – головна діюча особа, з однієї сторони він показаний як історична особистість талановитий керівник воєнних дій повстанців проти урядових військ 1773-1774 років. З іншого боку, автор звертає увагу й на людські якості Пугачова. В історичних того часі працях Пугачов

завжди зображувався лиходієм, а Пушкін прагнув до об’єктивності, він хотів зобразити Пугачова відповідно до “істини історичної”. Автор розповідає нам про те, хто входить до складу армії Пугачова, це й Козаки, і робітники Уральських заводів, солдати, що перейшли на сторону Пугачова. Олександр Сергійович хотів показати, що Пугачов близький до народу, що він розумів народне життя. Герой нещадний до всього антинародного, але великодушний і гуманний стосовно простих людей. Нещадність Пугачова проявляється в тім, що він не ділить поміщиків і представників влади на добрі й лиходіїв. Так, він жорстоко розправляється з капітаном Мироновим і його підлеглими, хоча це були добрі люди, а не владетели кріпаків душ. Але Пугачов пам’ятає й добро, що йому колись зробив Гринев. І в нагороду за чарку горілки, піднесену “вожатому”. За заячий тулупчик Гринев одержує життя. Народності Пугачова виражається ще й у його мовленні. Він використовував багато прислів’їв, приказок, знав казки: “А хіба немає удачі відважному?” або “ранок вечора мудреней”. Він розповідав Гриневу комічну казку про ворона й орла, що расскрыла йому закоханість Пугачова у волю й волю. Потрібно відзначити ще й розум Пугачова, він дуже вміло своєю армією, незважаючи на те, що був неписьменною людиною.

А. С. Пушкін не ставив своїм завданням показати в романі лиходійства й звірства пугачовців. Йому хотілося вдивитися в людину перед особою випробувань.

Могутнім джерелом творчого натхнення Пушкіна було почуття національної гордості. Поет пишався історією своєї батьківщини, великою роллю російського народу в історії людства. На його думку, “Росії визначено було високе призначення”. Творчість Пушкіна “продовжувало епоху минулого, наповнювало мужніми звуками теперішні й посилало свій голос у Майбутнє “.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Землі рідної минула доля.”

Categories: Нові твори

Links