(За І. Голем)
Води і люди!
Ви вічний, могутній рух!
Нестримні діти природи,
Спонука спонук.
Ви – дух!
Ви – сила!
Води і люди.
Ні гори, ні скелі –
Не стримають ваших
Стромих доріг,
Не вдержать
Навальний ваш біг –
Ні простори пустелі,
Ні примари богів угорі,
На хмарній небесній стелі.
Не вдержаться гори,
Де ваша сила пройде –
Звузяться сині простори.
Бог упаде, –
А рух ваш не згасне ніколи,
Ніколи!.
Ніде!.
Перед променем вашим –
Кришиться криця,
/>
Кремінь, граніт, –
Перед поглядом вашим –
Зникає запона тисячоліть, –
Перед голосом вашим –
Мовчання смерті стоїть, –
Розкрите – одверте.
О водоспаде,
Танцюристе перлистий!
Зі свого стрімкого
Водяного стовбура
На твердому пні
Ти вічно цвітеш свій танок
До сухої землі.
Мільйонами струнних гілок –
Міріадами перлів-квіток.
Оддаєшся траві,
Кропиві отруйній
Над рівчаками доріг,
Гониш стрункі водограї
Соковито-зелених пальм догори.
Мерзне дрібна незабудка
В холодній твоїй росі,
А сіра маслина –
Дерево Сходу –
Loading...