Загальне й частка в житті людини

Тема “загального життя” – центральна в романі. Товстої вірив, що кожна людина рано або пізно почне прагнути до щирої гармонії, зникнуть “трутні”, кар’єристи, пристосованці, а залишаться “бджоли”. Кожний своє особисте життя розумно погодить із законами “ройової” життя. Теперішня людина для Толстого – той, хто не протиставляє себе людям, а живе “загальним життям”.

Теперішнє життя – поняття для кожної людини певне. У всіх людей є свої цінності, свої ідеали. Кожна людина індивідуальна. У відповідності зі

своїми поглядами, похилостями своєї душі він обирає для себе теперішнє життя й шлях до неї. Але часто життя ця при її досягненні виявляється зовсім інший, не відповідним мріям, зовсім не теперішньої Під час війни 1812 року всі, незалежно від станової приналежності, підлоги й віку, були охоплені єдиним патріотичним почуттям, що Толстой назвав “схованою теплотою патріотизму”. Любов до Батьківщини проявлялася не в гучних словах, а у вчинках, часто несвідомих, стихійних, але сприятливому наближенню перемоги

1812 рік – кульмінаційний центр роману. “Всім народом налягти хочуть” – ключова фраза всього добутку.

Не тільки армія, а весь народ під час загального лиха має одну ясну й просту мету – вигнати ворога. Для Толстого народ – це важливе філософське поняття. Він не ототожнює народ із простим людом або з державою, національною політичною традицією. Народ – це великий колектив, об’єднаний язиковою, культурною, духовною традицією, це спільність на основі головного морального почуття – любові до Батьківщини. Єдність російських людей виявилося, коли Росії загрожувала небезпека, коли французи “образили” кожної людини й розорили Москву. Однак Толстой показує, що ця єдність не була загальним і що світло, вище суспільство залишилися поза загальними вимогами життя

Всі герої роману проходять перевірку 1812 роком і одержують моральну оцінку залежно від того, наскільки здатні перейнятися загальним почуттям. Улюблені герої Толстого – Пьер Безухов і Андрій Болконский – болісно шукають істину, загальну мету для “теперішньої” життя. Знайти точку опори їм і іншим людям заважають станові забобони, егоїстичні устремління. І тільки під час важкого для Батьківщини випробування відбувається об’єднання націй. Війна сприяє виникненню “загального життя”, загальних почуттів

Князь Андрій Болконский, наприклад, зневірився в людях, у сімейному житті, у вищому світлі, так і не пізнавши тої самої “настоящести” у всім, що оточує людини, поки він вершить свій земний шлях. Як не дивно, війна навіть на свій лад відродила в ньому надію на знаходження істини, змісту у своєму існуванні. У цей час особиста образа – зрада Наташи – заслонилась розумінням загальної трагедії, що обрушилася на рідну землю. Андрій командує полком, і турботи про підлеглих стають для нього головною справою. Перед Бородінським боєм князь Андрій пояснює Пьеру, що успіх справи залежить “…тому почуття, що є в мені, у ньому, – він указав на Тимохіна, – у кожному солдаті”.

Князь Андрій, солдати, офіцери виявили щирий героїзм, до кінця виконали свій борг, жахнувши Наполеона, що вперше зштовхнувся з такою загальною духовною стійкістю

Тією же стихійною потребою принести користь охоплений Пьер Безухов. По-перше, він віддав величезні кошти на формування московського ополчення. По-друге, Він задумав убити Наполеона. Для виконання цього задуму в Пьера немає можливостей і певних якостей – уміння все хладнокровно розрахувати. Зате на пожежі він зміг знайти застосування потреби жертвувати собою. Він побіг у палаючий будинок і спас дівчинку, кинувся на допомогу жінці, з якої француз зривав намисто. І, нарешті, під час Бородінської битви Пьер усвідомив свій нерозривний зв’язок з “загальним життям” народу, уперше свідомо відчув себе не самотнім, нікому не потрібним власником величезного багатства, але частиною єдиної безлічі людей Загальнонародний опір ворогові виразилося в несвідомому вчинку смоленського купця Ферапонтова. Він призиває солдатів грабувати його ж крамницю: “Тягни всі, хлопці! Не діставайся дияволам!” Ферапонтов сам став вистачати мішки з борошном і викидати на вулицю. У його лементі “Сам запалю!” передбачається майбутня пожежа Москви й загибель наполеонівської армії

Сім’я Ростових, їдучи з Москви, жертвує своїм майном і віддає все підведення пораненим. Наташа ні на мінуту не замислюється про те, що може разру-шитися її Майбутнє життя, адже вона залишиться безприданницею. Під впливом біс-свідомого патріотизму, людинолюбства розв’язався конфлікт між народите-лями, і сім’я прийняла єдине рішення: добро залишити, а людей вивезти. Ростови відчули “потреби жертви й страждання при свідомості загального несчастия” для народу

Таким чином, кращими героями роману “Війна й мир” грає доля, посто-янно кидає їх від одного відкриття до розчарування. Шлях до пізнання теперішнього життя ніс багато радостей знахідок і суму втрат

“Жива людина той, – писав Толстой, – який іде вперед, туди, де освеще-але… спереду його ліхтарем, що рухається, і який ніколи не доходить до осве-щенного місця, а освітлене місце йде поперед нього. І це життя. І інший ні”. Людина повинен шукати й не знайти спокою, повинен прагнути до досягнення своєї мети. Але все-таки теперішнє життя – це загальне життя людей, “приводящая особистий інтерес у гармонійну згоду зі спільними нтерес всіх людей”. Теперішнє життя – це мир. Мир, що зумів відстояти російський народ у боротьбі з На-полеоном. “Чудесний, незрівнянний народ!” – це слова Кутузова, що у вре-мя жорстокої битви силою своєї душі зміг підтримати дух армії й виграти сра-жение. У полководця був “непереборний таємничий зв’язок” з військом. “Зміст його слів повідомлявся всюди, тому що те, що сказав Кутузов, випливало не з хіт-рых міркувань, а з почуття, що лежало в душі головнокомандуючого, так само як і в душі кожної російської людини”. Війни суперечать людській сутності, війни – це зло, породжене самими людьми. Результат війни 1812 року був визначений, на думку Толстого, не таємничому й недоступним людському розумінню фатумом, а “дрюком народної війни”, що діяла з “простотою “і “доцільністю”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Загальне й частка в житті людини

Categories: Нові твори

Links