ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ – ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН

БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН

ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ

Небесна кара, що її за гріх

Великий наслано на всіх,

Чума – нещадна, люта сила,

Спроможна все живе за день

До решти винищити, впень,

Нещадно звірину косила.

Не кожен хворий помирав,

Та кожен дні лихої скрути

Хотів як-небудь перебути.

Було звіроті не до справ:

Уже не йшли на полювання

Ні хитрі лиси, ні вовки,

І велелюбні голубки

Забули вже за любування.

Лев скликав раду і сказав:

“Напевно, кару Бог послав

Нам за чиюсь

тяжку провину.

У кого з нас найбільший гріх,

Хай жертвує собою й від загину

Рятує всіх.

Історія нас вчить: зі скрути

Не вийти без належної покути.

Покаймося ж, мов на духу, при всіх

У всіх своїх тяжких провинах.

Я маю на душі великий гріх:

Я стільки з’їв овець невинних!

Куди подітись від гріха?

Того ще мало:

Я, бувало,

З’їдав і пастуха.

Я жертвую собою, як немає

У вас гріхів. Та закликаю вас

Покаятись, як я, бо вмерти має

Найбільший грішник серед нас”.

“О царю! – каже Лис.-

Сумлінність ваша може

Всім бути за взірець.

Але хіба то гріх?

Та, може,

Ви, ївши тих дурних овець,

Їм честь велику виявляли.

А щодо пастухів – який то гріх?

Вони нам стільки дозволяли,

Що краще б їх поїсти всіх “.

Підлесники аплодували.

А потім тигри та вовки

Себе картали залюбки.

Та всіх їх так атестували,

Що хижаки, розбійники – і ті,

Здавалося, були святі,

Та встав Осел: “Пригадую, давненько

Ішов я лугом, травка зелененька,

А я голодний – біс і спокусив:

Я, грішний, жмутик і вкусив,

А, щиро кажучи, не мав же права”.

“Ганьба! Ганьба!” – зарикала орава.

А Вовк довів – учений писарчук! –

Що цей Осел – падлюка із падлюк,

Паршивий і коростявий1 – причина

Всіх напастей і лих.

Та мало вішати таких!

Він їв чужу траву! Проклята твар злочинна!

Від них завжди чекай біди.

І заревла громада: “Браво!”

Отак і в нас: є гроші – маєш право,

Немає – то під суд іди.

Запитання й завдання

1. З яких частин складається байка “Зачумлені звірі”? Перекажіть роз – повідну частину.

2. Назвіть персонажів байки. Якими їх зобразив художник? Кого з них можна назвати головним героєм?

3. Дайте стислі характеристики тим персонажам, що виправдовували Левові гріхи. Чому вони це робили?

4. Чому саме Осла звинуватили і зробили жертвою? Як про це оказано в моралі байки?

5. Наведіть приклади використання антитези (протиставлення) в байці, користуючись схемою.

Чи збігаються характеристики героїв байки “Зачумлені звірі” з традиційними характеристиками героїв байок? Обгрунтуйте свою думку.

1 Коростявий – хворий на коросту; короста – хвороба, що виникає внаслідок проникнення в шкіру коростяних кліщів.

1. Доберіть прислів’я і приказки, якими можна було б передати мораль байки “Зачумлені звірі”.

2. Знайдіть у тексті байки і випишіть до зошита вислови, які можна назвати крилатими. Обгрунтуйте свій вибір.

3. Підготуйтеся до виразного читання байки в особах.

LES ANIMAUX MALADES DE LA PESTE

Un mal qui repand la terreur,

Mai que le ciel en sa fureur

Inventa pour punir les crimes de la terre,

La peste (puisqu’il faut l’appeler par son nom),

Capable d’enrichir en un jour l’Acheron,

Faisait aux animaux la guerre

Ils ne mouraient pas tous, mais tous etaient frappes:

On n’en voyait point d’occupes

A chercher le soutien d’une mourante vie;

Nul mets n’excitait leur envie;

Ni loups ni renards n’epiaient

La douce et l’innocente proie;

Les tourterelles se fuyaient;

Plus d’amour, partant plus de joie.

Le lion tint conseil et dit: Mes chers amis,

Je crois que le ciel a permis

Pour nos peches cette infortune.

Que le plus coupable de nous

Se sacrifie aux traits du celeste courroux;

Peut-etre il obtiendra la guerison commune.

L’histoire, nous apprend qu’en de tels accidents

On fait de pareils devouements.

Ne nous flattons done point; voyons sans indulgence

L’etat de notre conscience.

Pour moi, satisfaisant mes appetits gloutons,

J’ai devore force moutons.

Que m’avaient-ils fait? Nulle offense;

Meme il m’est arriva quelquefois de manger

Le berger.

Je me devouerai done, s’il le faut; mais je pense

Qu’il est bon que chacun s’accuse ainsi que moi;

Car on doit souhaiter, selon toute justice,

Que le plus coupable perisse.

Sire, dit le renard, vous etes trop bon roi;

Vos scrupules font voir trop de delicatesse.

Eh bien! Manger moutons, canaille, sotte espece,

Est-ce un peche? Non, non. Vous leur faites, seigneur,

En les croquant beaucoup d’honneur;

Et quant au berger, Ton peut dire

Qu’il etait digne de tous maux,

Etant de ces gens-la qui sur les animaux

Se font un chimerique empire.

Ainsi dit le renard, et flatteurs d’applaudir.

On n’osa trop approfondir

Du tigre, ni de Tours, ni des autres puissances,

Les moins pardonnables offences.

Tous les gens querelleurs, jusqu’aux simples matins,

Au dire de chacun, etaient des petits saints.

L’ane vint a son tour, et dit: J’ai souvenance

Qu’en un pre de moines passant,

La faim, l’occasion, l’herbe tendre, et je pense,

Quelque diable aussi me poussant,

Je tondis de ce pre la largeur de ma langue.

Je n’en avais nul droit, puisqu’il faut parler net.

A ces mots on cria haro sur le baudet.

Un loup, quelque peu clerc, prouva par sa harangue

Qu’il fallait devouer ce maudit animal,

Ce pele, ce galeux, d’ou venait tout leur mal.

Sa peccadille fut jugee un cas pendable.

Manger l’herbe d’autrui! Quel crime abominable!

Rien que la mort n’etait capable

D’expier son forfait. On le lui fit bien voir.

Selon que vous serez puissant ou miserable,

Les jugements de cour vous rendront blanc ou noir.

Запитання й завдання

1. Порівняйте переклад і оригінал байки. Чи вдалося перекладачеві зберегти авторську інтонацію і ритм твору?

2. З яких частин складається твір в оригіналі? Чи відтворив перекладач авторську побудову байки?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ – ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links