Юлио Номбела. Пилар Синуэс дэль Марко. Фернандо-Мартинес Педроза

Багатство фантазії, як відмітна властивість іспанців, проявляється дуже часто й у цих добутках, але воно, звичайно, не може заповнити їхніх істотних недоліків, відсутності художнього таланта, обмеженості думки, поверхневого знання життя й людей. Однак, деякі із цього розряду белетристів написали так багато, що могли б збагатити вітчизняну літературу, якби це залежало від кількості надрукованих томів

Але, на жаль, якість не завжди відповідає кількості, a суд потомства невблаганний, право на довговічність він визнає тільки за тим, що має всі

необхідні умови життєвості

До числа самих невтомних письменників можна віднести дона Юлио Номбела й донью Пилар Синуэс дэль Марко. Хоча й той і інша далеко не задовольняють тим вимогам, які ми пред’являємо до сучасного роману, але не виділити їх із загальної незначності й обійти мовчанням було б все-таки несправедливо, тому що у своїх численних добутках вони коштують анітрошки не нижче того рівня освіти й прогресу, до якого досяг Пиренейский півострів

Втім, дон Юлио Номбела не позбавлений і деякий талант, y його є дві-три дуже прості повісті, добре задумані й добре виконані

Перша з них озаглавлена Заживо

Мертва (Mujer muerta en vida). Тут представлена молода дівчина, що володіє всіма достоїнствами, яка сприяють щастю сімейного життя, розумна, чесна, лагідна, але вкрай боязкого, нерішучого характеру. У неї не вистачає мужності, щоб відстояти любов до обранця свого серця, і, уступаючи чужому, неблагонаміреному впливу, вона сама назавжди відштовхує від себе можливе щастя, тобто добровільно вмирає заживо, внаслідок недоліку сили й страсті у своїй натурі

Друга повість називається Історія двох друзів. Молоді люди, що були товариші по школі, зустрічаються після декількох років розлуки, і один з них перевіряє іншому перші хвилювання серйозної любові. Друг уважно вислухує його й відразу, з оманною щирістю, пропонує йому своє посередництво. Потім він знайомить із названою дівчиною, вивчає її характер, намагаючись при цьому розвивати що проявляється порию похилість до блиску й порожнечі великосвітського життя. Помалу йому вдається відволікти молоду дівчину від першої любові, заглушити в її серце всі великодушні почуття, і, нарешті, він жениться на ній, щоб привласнити собі багате придане

A тим часом, обманутий цим підступним учинком, інший парубків на початку випробовує глибоку зневіру, уважаючи своє життя розбитої назавжди; але згодом знову приймається за працю, зустрічає іншу дівчину, незрівнянно більше гідну любові по своїх моральних якостях; взаємна прихильність зміцнює в міру того, як вони довідаються один одного, a за таких умов, як і слід було сподіватися, одруження приносить обом розумне, міцне щастя

Мораль випливає тут із зіставлення цих двох шлюбів: з однієї сторони повна гармонія, з інший послу короткочасної весільної подорожі, тобто традиційного медяного місяця, поступове взаємне відчуження й, нарешті, те, що називається пеклом сімейного життя

У третьому романі Побічний Син, Номбела намагається довести, що діти не судді своїм батькам і повинні прощати їм всі, навіть самі обурливі провини. Незважаючи на очевидну неспроможність такої тези, ми все-таки визнаємо, що автор захищає його досить переконливо.

Крім того, в оповіданні є й жвавість, і одушевление; дія драматично, особи характерні, за винятком, втім, одного занадто вже банального типу зрадника. Взагалі, цей роман можна назвати самим удалим із всіх добутків Номбели, він мав дуже великий успіх, витримав три видання й, імовірно, не обмежиться цим

Під загальним заголовком Історія в дії, Номбела написав целую серію історичних романів, де, мабуть, бере собі за зразок Фернандес-и-Гонзалеса. Романи ці, мабуть, цікаві, читаються легко, але властиво історичного в них небагато: переносячи нас із XIX століття в різні епохи іспанської старовини, автор не дає нам їхньої вірної характеристики, тому що майже ніколи не виходить із палацу й, залишаючи осторонь все інше суспільство, зображує одне тільки придворне життя, та й то неособливо яскраво. Імовірно, заради збільшення кількості своїх добутків, він ніколи не вичерпує разом того або іншого сюжету, тому в жодному окремо взятому романі не виявляється розв’язки, і за нею треба звертатися до наступного. Такий спосіб може бути дуже зручний для видавців і самого автора, але вуж, звичайно, не для читача

Дена Пилар Синуэс дэль Марко щосили прагне здобувати собі славу Фернана Кавальеро, але дотепер не досягає цієї мети, через брак головних достоїнств своєї суперниці: тонкої спостережливості, мальовничості викладу й тієї солі, яка властива уродженцям Кадикса.

Добутку ея холодні, сухі, безпристрасно сентиментальні, як y нашої M-me Котэн, і взагалі, дух цієї письменниці настільки сроднен доньї дэль Марко, що вона навіть обрала її героїнею одного зі своїх романів, a всю свою творчість настроїла на лад Мальвіни й Малек-Аделя, так що читач постійно почуває себе в якімсь умовному світі, що дуже мало нагадує сучасна дійсність

Багато хто з її романів призначені винятково для молодих дівиць і тому входять до складу бібліотек всіх жіночих навчальних закладів. Може бути, там їх і читають дівиці, позбавлені вільного вибору, але навряд чи вони відновляють це читання, вернувшись домийся

Зупинятися на таких добутках ми не бачимо підстави, як і на ті, що породжувалися одним лише духом партій, при повній відсутності таланта, a тому й не могли досягти мети, припущеної їхніми авторами. До цього розряду належить незліченна кількість романів: Мадридські Пролетарі, Бідняки й Багатії, Гарод і Гнобителі, Палац Злочинів і проч. і проч. і проч. Для служіння справі прогресу, звичайно, не досить одних нагадувань o колишніх лиходійствах, o тих жахах і нещастях рабства, які доводилося випробовувати людству; потрібно також, і незрівнянно більше, вивчення теперішніх умов його життя, глибоке дослідження фактів, тому що однобічний, або поверхневий погляд не може дати вірного поняття ні o чим. Нарешті, якщо мистецтво припускає ідею, загальну мету, то y його є також і свої закони, з якими повинне погодитися всяка художня творчість; отже, поза цими законами не існує й літератури

Один з мадридських письменників, a саме дон Фернандо Мартинес Педроза, автор багатьох романів, повістей і сценічних п’єс, завжди розумних, чесних по змісту, але холодних, безбарвних, безжиттєвих, скаржиться в передмові до своїх добутків на видиме охолодження сучасної публіки до піднесених ідей і почуттів, у літературній Творчості. Але він забуває при цьому, що й тут, як у всякій іншій діяльності, одних благих намірів далеко ще недостатньо; що вплив самої прекрасної ідеї на розум і серце читача цілком залежить від уміння автора наділити її в художню форму


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Юлио Номбела. Пилар Синуэс дэль Марко. Фернандо-Мартинес Педроза

Categories: Нові твори

Links