На тому ж цвинтарі, неподалік від могили Бешта, перебуває трохи штиблов і могил його учнів, а також могила його онука рабби Борехла й могила Гершеле Острополера, який своїми жартами часто вмів розвеселити рабби Борехла; так само могила цадика рабби Авраама Иехошуа Хешела з Апти. Напроти могил хасидских цадиків, на іншій стороні цвинтаря, - могили миснагидских рабинів Межбужа, таких, як великий рабби Симха Бик, рабби Гирш-Лейб, і багатьох
Велвел, меламед місцевої талмуд-тори, який супроводжував нас по цвинтарю, показав також могилу Мордехая й Естер, чоловіка й дружини, які, ризикуючи своїм життям, як про той розповідається у Мегилас Межбуж, урятували місто від ворожої навали у часи хмельниччини.
У Межбуже 11 тейвеса було прийнято святкувати місцевий Пурим і читати спеціальну мегилу.
Межбужський Пурим відзначали так: на результаті 10 тейвеса, перед настанням цього Пурима, після поста євреї збиралися на старому цвинтарі близько двох кам'яних надгробків, які стояли, притуливши друг до друга. На одному з надгробків було висічене ім'я Мордехай, на іншому - Естер. Там, близько цих надгробків, читали вголос Мегилас Межбуж, у якій докладно повествовалось про те, як ці Мордехай і Естер урятували свою громаду від загибелі. Ось зразковий зміст цієї мегили.
Жили-Минулого бідний кравець Мордехай і його дружина Естер, яка допомагала чоловікові у його ремеслі. Трапилося так, що до Межбужу підступили гайдамаки, і всі євреї замкнулися у великій синагозі, яка була побудована як міцність. Тоді Мордехай і Естер тайкома вибралися із синагоги, розв'язавши ризикнути життям. Їм спало на думку хитрістю врятувати рідне місто. Та ось що вони зробили. Мордехай і Естер побрали по великому барабану й устали з ними у міських воріт, а коли побачили, що розбійницький загін наблизився й ось-ось увійде у місто, разом ударили щосили у барабани й одночасно загриміли, зашуміли, закричали у усі горло, начебто за воротами коштує цілий полк солдатів. Їм повезло: зачувши шум, гайдамаки розв'язали, що проти них готовий виступити великий збройний загін, і вдарилися у втечу.