“Євгеній Онєгін” лиро епічний добуток

Дія роману починається навесні 1820 року в Петербурзі. Ми знайомимося з автором і Євгенієм Онєгіним – головним героєм роману, за допомогою якого показана життя світського Петербурга. Таким чином, 1 глава – це розгорнута експозиція. Роман починається внутрішнім монологом героя, з якого ми можемо скласти собі подання про “молодого джигуна”, “спадкоємці всіх своїх рідних”, типовому парубку того часу, представнику дворянської інтелігенції. Онєгін, довідавшись, що дядько при смерті, залишає Петербург і їде до нього в Село, але дядька

“знайшов вуж на столі”.

Євгеній Онєгін відкриває собою цілу “галерею зайвих людей” у російській літературі.

Спробуємо пояснити ті причини, по яких Онєгін виявився поза навколишнім його життям. Він одержав типове для свого часу утворення, його виховували французи:

Спершу Madame за ним ходила.

Потім Monsieur її перемінив…

Отримане Онєгіним домашнє утворення було дуже поверхневим. Він учився “потроху чому-небудь і як-небудь”. У результаті

Він по-французькому зовсім

Міг висловлюватися й писав;

Легко мазурку танцював

И кпаняпся невимушено…

Цього виявилося цілком

достатньо, щоб “світло вирішило, що він розумний і дуже милий”. По своєму суспільному становищу Онєгін належав до вищого світла й вів типовий для цього кола спосіб життя: відвідував театри, бали, раути. Автор докладно описує розпорядок для “молодого джигуна”, але отут виявляється, що цей спосіб життя Онєгіну давно набрид, “йому знудив світла шум”, він “до життя зовсім охолонуло”. Автор намагається знайти причини “російської нудьги” Онєгіна.

Євгеній Онєгін живе у світському суспільстві, треба його законам, але в той же час він далекий йому. Причина цьому полягає не в суспільстві, а в ньому самому. Онєгін живе без мети в житті, йому ні до чого прагнути, він нудиться в бездіяльності. Устав від яскравого суєтного життя світла, “Онєгін будинку замкнувся”, він намагається прилучитися до якої-небудь діяльності:

Хотів писати – але праця завзятий

Йому був тошен; нічого

Не вийшло з пера його…

Онєгін починає читати, але незабаром полку із книгами він “засмикнув жалобною тафтою”. Онєгін не знаходить собі місця в житті. Він залишає Петербург і їде в село в надії знайти себе, але й отут лише два дні йому здавалися нові відокремлені прпя”. І незабаром він “побачив ясно, що й у селі нудьга та ж”. І тут він виявляється “зайвою людиною”. Онєгін далекий і провінційне суспільство, насамперед, по своєму соціальному стані й вихованню.

Тут Євгенію доводиться пройти два серьезнейших випробування: дружбою й любов’ю, але він не витримує їх. Онєгін убиває на дуелі свого друга Ленского, а в його відносинах з Тетяною проявляється така риса його характеру, як егоїзм. Онєгін міг би не допустити смерті друга, у його волі було запобігти дуелі, але він цього не зробив, злякавшись “суспільної думки”. Як точно помітив В. Г. Бєлінський, Онєгін – це “страждаючий егоїст”, “егоїст поневоле”. Це значить, що Євгеній був людиною з гарними задатками, але його зіпсували світське виховання й – суспільне середовище, до якого він належав.

У відносинах з Тетяною також виявилася ця негативна риса його характеру. Прочитавши лист юної дівчини, у якому вона зізнається йому в любові, Онєгін відповідає холодністю й читає їй одповідь. Цьому може бути два пояснення: з одного боку, Онєгін не хотів втратити свою волю, женившись на Тетяні, ас іншої – він бачив у ній провінційну дівицю, нерівну йому по соціальному стані.

Образ Євгенія Онєгіна дуже суперечливий. Негативні риси його характеру – індивідуалізм, егоїзм, холодність, практична бездіяльність – сполучаються в ньому з позитивними, такими, як “душі пряма шляхетність”. У ньому ми бачимо й ознаки прогресивності й освіченості. Образ Євгенія Онєгіна типовий для описуваної в романі епохи, але в той же час він виділяється із середовища, до якої належить. Насамперед його відрізняє “різкий, охолоджений розум”, схильність до “уїдливої суперечки” і “жарту з жовчю навпіл”. Він далекий від світського й провінційного дворянства, що він перевершує своїм розумом, але його не можна віднести й до прогресивної молоді, тому що в нього немає ідеалу в житті, до якого можна було б прагнути.

Таким чином, Євгеній Онєгін стає “зайвою людиною”. Належачи до світла, воно нехтує його. Онєгін не знаходить свого щирого призначення й місця в житті, він тяготиться своєю самітністю. Говорячи словами Герцена, “Онєгін… зайва людина в тім середовищі, де він перебуває, не маючи потрібну силу характеру, щоб вирватися з її”.

У другому розділі герой – сільський житель. У ту ж пору у своє село “поміщик новий прискакав” – Володимир Ленский. Молоді люди подружилися. Так у другому розділі відбувається зав’язка другої сюжетної лінії, лінії дружби, що розвивається за принципом розбіжності характерів, світовідчувань:

Вони зійшлися. Хвиля й камінь,

Вірші й проза, лід і пломінь

Не настільки різні меж собою.

Онєгін і Ленский багато часу проводять разом, але вечорами Володимир їде до Ларіним, куди й запрошує друга, де Онєгін знайомиться з Тетяною. Вона відразу розуміє: він той, хто їй снився. Тетяна закохується в Онєгіна й пише йому лист, де зізнається у своєму почутті. Відбувається зав’язка першої сюжетної лінії – любовної.

Лист Тетяни торкнуло Онєгіна, але при зустрічі він говорить, що “не створено для блаженства” сімейного щастя, не хоче робити її нещасної, а також радить: “Учитеся панувати собою; не всякий вас, як я, зрозуміє”. Так починається IV глава, у якій відбувається розвиток дії, де автор описує взаємини Ленского й Ольги, а також творчість молодого поета.

Закохані намагаються якнайбільше часу проводити разом: сидять у саду, “гуляють ранкової часом”. Владимир читає Ользі повчальний роман, пише вірші в альбом, “його перо любов’ю дихає”.

Проходить час і наступає пора водохресних вечорів, коли “служниці із усього двору про панянок своїх ворожили”. Тетяна ж “вірила преданьям простонародної старовини, і снам, і картковим гаданьям, і пророкуванням місяця”. Тої вночі Тетяна збиралася ворожити, але їй стало страшно, і вона лягає спати, “і сниться дивовижний сон Тетяні”: вона йде по сніговій галявині, доходить до струмка, їй страшно перейти, раптом із замету з’являється ведмідь, що допомагає Тетяні перейти через струмок і треба за нею, потім несе її в “курінь убогої”.

Опам’ятавшись, Ларіна бачить у щілину “чудовиськ різних за столом”. На чолі сидить Онєгін, кладе Тетяну на хибку лаву, раптом входять Ольга з Ленским. Друзі сперечаються, “вистачає довгий ніж” Євгеній, “умить повалений Ленский”. Тетяна прокидається. Так вона в сні побачила не тільки пародію на гостей, які будуть присутні в неї на іменинах, але й побачила пророкування швидкої загибелі Ленского від руки Онєгіна. Тетяну продовжує тривожити дивне сновидіння, але будинок повний гостей, що з’їхалися на її іменини. Прибув і Онєгін, піддавшись угодам Ленского, але “діви млосної замітячи трепетний порив”, вирішив він другові помститися – весь вечір доглядав за Ольгою. Ленский поскакав додому й відправив Зарецкого до Онєгіна з викликом на дуель. Євгеній приймає виклик. Дуель – кульмінація другої сюжетної лінії. Онєгін убиває Ленского. Його смерть – розв’язка лінії дружби.

Важко переживаючи смерть друга, Онєгін відправляється в подорож, описана в IX главі, не включеної в роман на настійну вимогу цензорів.

Проходить якийсь час, і Ольга виходить заміж за проїзного улана і їде з рідного села. Тетяна ж, залишившись одна, бродить по околицях і, зрештою, попадає в будинок Онєгіна. Вона оглядає його житло, читає книги з його позначками й поступово розуміє сутність свого коханого. Він відкривається їй у щирому світлі. Адже він відігравав роль розчарованого героя. У цей час у будинку Ларіних зібралися сусіди й вирішують, що робити з Тетяною. Все дружно доходять висновку, що треба їй у Москву. Довідавшись про свій швидкий від’їзд, героїня прощається з рідними місцями. До XXX строфи VII глави Пушкін описує село і її пейзажі. Отже, Ларіни їдуть у Москву. Тетяні все непривычно, її душу рветься в село, але неї видають заміж, і вона покоряється своїй долі. Кінець VII глави присвячений Москві й опису життя московського суспільства


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Євгеній Онєгін” лиро епічний добуток

Categories: Нові твори

Links