Яку роль відігравали Різдвяні свята у формуванні духовності українців
Родинний обряд напередодні Нового року на Щедрий вечір. Усі люди з нетерпінням чекають Нового року. Вважається, що це якась межа, за якою залишиться усе старе, погане і розпочнеться нове, краще. Тому новорічні свята і раніше, і зараз відзначаються найпишніше. Колись у цей період існувало багато звичаїв та обрядів. І святий вечір, і Щедрий вечір, і водіння Меланки та кози, і свято Василя, і ворожіння дівчат. Кожне таке дійство було сповнене глибокого змісту, мало свою мету. По-перше, пошанувати і Бога, і трудівників”, які виростили урожай, досягли
На Новорічні свята, як колись, так і тепер, намагаються не сваритися, прощати один одному, не ходити щось позичати, бо це вважається поганою прикметою. Таким чином, у цих народних звичаях відбилися прагнення людей, їхні бажання та мрії жити в добрі й достатку, у мирі й злагоді.
У стародавніх слов’ян були різні обряди, різні релігійні свята, що здійснювалися у певний
Трійця або П’ятидесятниця відомі в Україні як зелені свята. Троїцьке свято встановлене на честь зішестя Святого Духа на апостолів, після чого вони почали розуміти різні мови і ними говорити. У Зелених святах – відгомін стародавніх вірувань наших предків, які намагалися захистити квітучі ниви від дуже небезпечних в цей період польових духів, мавок, русалок, що могли впливати на майбутній урожай. Отже, багато свят походило від первинної віри в залежність людини від надприродних сил. Але основою “побутових святців” був трудовий сільськогосподарський календар, котрий визначав життя землероба.
Різдвяні свята – найшанованіші й наочікуваніші торжества у нашого народу. Закінчувався цикл сільськогосподарських робіт, закладалися основи майбутнього урожаю. То ж потрібна була й моральна підтримка цьому. У колядках, щедрівках люди славили Бога, дбайливих господарів, які добре потрудилися – виростили худобу, урожай і здобули достаток для сім’ї. Для кожного члена родини були свої величальні пісні. І тут селяни виступали князями й княгинями, ясними місяцем та зорею, бравими молодцями. Щедрувальники намагалися не обминути ні багатої оселі, ні бідної, усім бажали щастя й здоров’я. Таким чином виховувалась повага до трудівників, хороших господарів, до старших взагалі. Почуття доброти й милосердя підказували, що вітати треба всіх, навіть тих, хто не міг щедро обдарувати.
Відзначення Різдвяних свят виховувало ще й естетичні смаки, потяг до прекрасного. Адже хата прибиралася якнайкраще, прикрашалася рушниками. Вдягався найкращий одяг. А які гарні пісні співалися, якими вигадливими були у новорічних сценках-виставах водіння Меланки, кози! Все це вимагало і художнього смаку, і здібностей, і почуття міри, такту. Отже, Різдвяні свята відігравали у формуванні духовності українців значну роль. Добре, що кращі наші традиції починають поступово відроджуватися.
Усе життя селянської родини було пов’язане з сільськогосподарськими роботами, з думами про майбутній урожай. Саме цьому підпорядковувалися всі інші родинні події, навіть весілля. Від того, як вродить земля, залежав добробут сім’ї. Тому існувало багато прикмет і забобонів, які могли б дати відповідь господареві, чого ж йому чекати. Віддавна селяни спостерігали за природою, за погодою і робили висновки, прив’язували їх до релігійних легенд. Більшість із цих спостережень справді відповідають дійсності, бо перевірені віками.
Весняно-польовим роботам надавалося великого значення – саме тоді закладалися основи майбутнього врожаю. Недаремно говорить народне прислів’я: весняний день рік годує. На першу оранку, сівбу йшли, як на свято, з почуттям глибокої пошани до чесної хліборобської праці, до землі-годувальниці, виконували різні обряди, щоб “задобрити ниву”. Отже, селяни використовували усі можливі засоби в боротьбі за кращий урожай, за добробут. І віра, віковий досвід допомагали їм, підтримували у нелегкому змаганні з природою за своє краще життя.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)