Як проходять шкільні роки

Перший шкільний день неможливо забути. Все ново, все интересно. Так радісно на душі тому, що ти тепер учениця, що ти вже більша. Мою першу вчительку кличуть Світлана Петрівна Исакова. Це чудова людина. Вона завжди ставилася до нас із добротою й розумінням і піклувалася про нас, як про власних дітей. Вона хотіла, щоб у старші класи ми пішли розвиненими й розумними. Перший рік ми ходили в школу майже як у дитячий садок. Ранком ми вчилися, грали, сперечалися й чекали батьків. Із другого класу ми стали теперішніми школярами

Але от непомітно пролетіли

чотири роки, і ми вже п’ятикласники. Нашого класного керівника кличуть Тищенко Галина Миколаївна. Ми її дуже любимо. Вона проводить із нами багато конкурсів, ходить у походи. Галина Миколаївна добра й цікава людина. Нам подобається з нею спілкуватися. Вона за нас дуже переживає й віддає нам всю душу. У нас багато й інших учителів. Всі вони дуже розумні й гарні люди. Вони намагаються віддати нам свої знання й підготувати нас до дорослого життя. Але ми поки ще діти й нам іноді більше хочеться пограти й похулиганить, чим учитися. Ми не завжди розуміємо, що вчителі намагаються для нас. Ми іноді їх розбудовуємо
й навіть кривдимо. Кожний учитель вимагає щось своє. Один, щоб не вертілися, іншої, щоб не бовтали й ще багато всього

Всі уроки дуже цікаві. На кожному з них довідаєшся щось нове й пізнавальне. Коли вивчаєш нову тему, навіть не зауважуєш, як пролетів урок

У школі в мене багато друзів. Раз у раз із усіма здороваюся. Моя найкраща шкільна подруга – Катя Казакова. Ми з Катею давно дружимо. Дружба в нас міцна. Якщо сваримося, то на день. Наступного дня ми обов’язково миримося. Це тому, що ми міцно дружимо, і тому, що нас зв’язує школа. А подружилися ми саме в школі. Якщо б не школа, я б ніколи, напевно, з нею не дружила. Коли я пішла в 5-й клас, відбулися більші зміни але порівнянню з початковою школою. Тепер потрібно дивитися щодня розклад, тому що воно міняється. А саме головне – ми в різних кабінетах. Іноді від цього так утомлюєшся!

Але мені дуже подобається бути ученицею. Я намагаюся вчитися якнайкраще, щоб не засмучувати батьків, та й самої мені це придасться. Знання потрібні скрізь і завжди, адже в мене спереду ще ціле життя. Батьки мені завжди говорять, що, якщо хочеш чогось досягти в житті, потрібно починати трудитися з дитинства. А навчання зараз – це моя головна праця. Учитися мені дуже подобається. Я взагалі цікава. Мені все интересно. Адже стільки всього відбувається на світі, хочеться все довідатися. Я люблю брати участь у різних конкурсах і вікторинах. У нас у школі дуже весело й цікаво. Бувають спортивні змагання й святкові вечори. Все це ми будемо згадувати, коли закінчимо школу. Коли ми вчимося, то з нетерпінням чекаємо змін і канікул, особливо літніх. Улітку добре й привільно відпочивати, але пройде місяць інший і починаємо нудьгувати по нашій школі й друзям

Шкільні роки чудесні Із дружбою, із книгою, з песнею, Як вони швидко летять…

Мого прекрасного майбутнього немає без минулого й сьогодення. Але якщо прошлое я змінити не в силах, то моє сьогодення залежить від вас, Дорослі! І хіба ви думаєте про мене, коли ввозите в мою прекрасну країну перероблене ядерне паливо? І хіба ви запитуєте мене, чи хочу я вмерти на ваших дорослих незрозумілих війнах? І хіба ви хочете знати, чи можу я платити за навчання в ямені, що сподобався, Вузе? І хіба вам цікаво, що я думаю про новий споруджуваний магазин, коли моя школа валить прямо в мене на очах? Майбутнє моєї країни робиться вже сьогодні, уже зараз. Мною. Тобою. Нами. Вами, Дорослі! Зупинитеся й подумайте, яку Країну ви передасте мені в мої протягнені руки?

Але все-таки не всі так погано й безнадійно. Є за що сказати “Спасибі”. За те, що повернули мені віру Добродії; за те, що подарували мені можливість спілкування з моїми однолітками за кордоном; за те, що почуваю себе щасливим, бродячи по складних лабіринтах інтернету; за те, що в мене є мама й тато; та й просто за те, що є Я на цій прекрасній блакитній Планеті…

Перший погожий вересневий денек. Робко входив я під світлі зводи Перший підручник і перший дзвінок Так починаються шкільні роки

А я дуже хочу, щоб мною пишалися ви, Дорослі: мої батьки, мої вчителі, моя Батьківщина. Я буду дуже намагатися. Можливо, я напишу чудову книгу, або запущу надсучасний космічний корабель, або налагоджу контакти з інопланетними цивілізаціями, або винайду нову вакцину від страшних хвороб людства… Ну нехай не я, мої однокласники, моє покоління

Коли виросте моє покоління, воно оцінить історію теперішніх днів, переосмислить сьогоднішні цінності. Воно буде платити за вас, Дорослі, за ваші борги, промахи й прорахунки найвищу плату…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Як проходять шкільні роки