Художня досконалість новел М. Коцюбинського

Людська душа завжди цікавила всіх письменників. Але особливого заклику вона придбала у Творчості М. Коцюбинського. Він начебто зливається зі своїми міркуваннями й тим самим без видимих зусиль, у ненав’язливій формі повертає багатьох у свою віру, у мир своїх переконань і ідеалів

Ці визначальні риси нової прози М. Коцюбинського були властиві усьому художньому світу його героїв. Особливо по-новому вони розкрилися в новелі. Хоча критики й дотепер сперечаються щодо проблематики й жанрових особливостей добутку. Безумовно, разом з тим це

й соціально-психологічна, політична новела, і лірична симфонія, і лірична Драма в прозі, і пейзажна новела, і філософський трактат. Це – своєрідна стенограма психологічних станів ліричного героя його відчуттів і настроя. У ритмічному ключі в ній розповідається про героїн, що стомив місто, воно прагне до самоти в кононевских полях. Художник цим трактує свій психологічний стан: “Я утомився, мене стомили люди… Відкрийте вікна! Провітрите житло! Викинете разом зі сміттям і тих, що смітять. Нехай їм ідуть у будинок чистота й спокій”.

Автор не конкретизує ні соціального стану свого героя, ні його професії. Тому

в образотворчу систему новели М. Коцюбинський не вводить більші нових “людей”; юрбу, гул. Допоміжними способами-символами стають: “моя утома”, “ниви в червні”, “сонце”, “три білих вівчарки” і т. п.. Характерно, що ці образи індивідуалізовані, як і людські фігури. Ліричний герой прагне об’єднатися із природою, безмежністю степу, “симфонією поля”. І цей чистий, променистий мир природи є своєрідним прийомом – антитезою сірого й шумного миру міста

Пейзаж у новелі теж начебто оживає. Він відображає складний внутрішній мир героя, зміна його настроїв, думок, відчуттів. Саме в пейзажі, за словами И. Франко, “якнайбільше живої крові й нервів самого автора. Природа – не статична, а динамічна – вся в русі й змінах настрою”.

Якими чудовими художніми засобами М. Коцюбинський розкриває її чарівний мир! Згадаємо деяких з них, наприклад: “киплять… сріблені волосья вівса”, “зачарує блакитними ріками льон”, “біла піна гречок, запашна, легка, начебто збита крильми бджіл”. Ця неземна краса, освітлена сонцем, створює позитивний настрій, чіпляє в душі самі потаєні струни, які звучать, як “співуча арфа”, і разом з тим відроджує в ній те, що було приглушено людським горем і занепокоєнням: “Душа готова, струни тугі, настроєні, вона вже грає…” Це спілкування із природою, краса й гармонія навколишнього середовища знову відроджує в душі ліричного героя потреба в спілкуванні з людиною. Рефрен “говори, говори!” підсилює занепокоєння в душі людини, він готовий до бою проти гнобителів

Г. Коцюбинський виявляє солідарність зі своїм ліричним героєм, він упевнений – треба бути на передньому краї боротьби народу за правду й справедливість


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Художня досконалість новел М. Коцюбинського

Categories: Нові твори

Links