Вражаючі документи епохи (за оповіданнями В. Підмогильного)

Тематична група оповідань про голод на півдні України була написана Валер’яном Підмогильним у двадцяті роки XX століття. Це оповідання “Проблема хліба”, “Собака”, “Син”. Письменник зображує реальні події, і йому вдається відшукати найбільш промовисті деталі та штрихи. Відтворюючи трагізм ситуації, письменник нагадує художника, який кладе скупі, точні мазки: “їх була ціла компанія коло зборні. Жінки їхні померли, діти теж померли, хату продано за два пуди ячменю… І йдуть вони з тими пудами до зборні; тут житимуть ці великі

вусаті сироти, поки стане їхніх пудів, а як не стане – нічого не вдієш, треба пухнути”. Автор приховує біль, відчай, жах, намагаючись оповідати спокійно: “Не було тут скарг, нарікання, прокльонів. Смерть приймали без жалів, не дивувалися з неї”. Дійсно, тяжкий життєвий і письменницький досвід треба було отримати, щоб без зайвої балаканини та так званої “літературщини” змальовувати ці страшні сцени. Письменник зосереджує читацьку увагу на тому, що в одній і тій самій ситуації різні люди по-різному розкривають свій внутрішній потенціал. Особливо це помітно тоді, коли людина знаходиться на межі
життя й смерті, коли суто фізичне випробування голодом стає випробуванням міцності духу.

Головним героєм оповідання “Проблема хліба” є студент. Підмогильний вдало обирає тут оповідь від першої особи, що дає можливість правдиво передати думки та відтворити вчинки героя. Голодний студент намагається спекулювати, але зазнає фіаско, бо нічого не тямить у торгівлі. Потім головний герой убиває старого сторожа, і цей епізод нібито проходить повз його відчуття, не викликаючи докорів сумління. Не вагаючись, студент прибивається до непривабливої жінки Марти, тому що його спокусили духмяні та смачні пиріжки. Його можна зрозуміти: цей союз дає студентові можливість вести нормальне сите життя і продовжувати навчання. Але герой, тепер вже утриманець Марти, тішить себе марно: він зрадив себе самого, зрікся своїх мрій, своєї гідності. Ось так завершуються схвильовані патетичні міркування про долю жінки.

Оповідання “Собака” більш іронічне. Головний герой оповідання також студент, вивчає вершинні досягнення філософії, намагається осмислити сенс людського життя. У той же час студент, як виявляється, не може жити без борщу й ковбаси. Випробування голодом змушує головного героя виробити власну, так би мовити, для домашнього вжитку “філософію”. Студент дуже сумнівається, чи надовго йому вистачить доброго гумору та самоіронії, адже в їдальні можна пообідати лише п’ять разів. Як щасливу закономірність головний герой сприймає зустріч з рудим собакою. Тварину, як на думку студента, мають розшукувати, ось він і поверне її за винагороду. Не вагаючись, головний герой витрачає останні гроші на утримання собаки. У студента з’являється надія, яка повертає йому радість спілкування з книгою, жадобу до знань, бадьорість, енергійність. Валер’ян Підмогильний залишає фінал оповідання відкритим: невідомо, чи взагалі знайшовся господар рудого собаки, чи студент лишився без жаданої винагороди. Оповідання “Собака” сповнене віри в людину.

Головний герой оповідання “Син” – сільський хлопець Грицько. Йому доводиться доглядати хвору матір, віддавати їй останній шматок хліба. Така жертовність сина у відношенні до матері цілком природна, хоча й досить незвична в умовах голоду. Саме під дією тяжких обставин Грицько зазнає моральної катастрофи. Після смерті матері хлопець кидає її тіло в льох, щоб поживитися благодійними обідами, призначеними для хворої жінки, уже покійної. Грицька мучить сумління. Хлопець дуже важко переживає свій гріх.

Валер’ян Підмогильний не дає оцінку діям героїв, він лише констатує факти, об’єктивно змальовуючи картину тогочасного життя. У цьому випадку роль морального судді дістанеться читачеві. І лише справою читача є осуд чи виправдання головних героїв цих оповідань – вражаючих документів епохи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вражаючі документи епохи (за оповіданнями В. Підмогильного)