Вивчення поезії Пушкіна

Хлопчик з кучерявим волоссям, смуглявим обличчям і великими жвавими очима – таким був у дитинстві і юності найгеніальніший з російських поетів – Олександр Сергійович Пушкін. (Бажано показати учням портретгравюру, виконаний Є. І. Гейтманом у 1822 р., або репродукцію картини С. Г. Чирикова “Пушкін в юності”). Сашко дуже полюбляв бешкетувати. Від його витівок частенько весь будинок ходив ходуном: то він зображав домового з рогами, то скакав мавпою заморською, то півнем співав… Але раптом зупинявся, замислювався і просив:

-Мамо, розкажи

казку. Краще тебе ніхто не вміє казок розповідати.

Він звав мамою свою няню, Орину Родіонівну. Адже вона дійсно багато в чому заміняла йому рідну матір. Та й вона в ньому душі не чула, ладна була за нього життя віддати.

-Мамо, розкажи казку, розкажи.

-Ой, який ти невгамовний, Олександре Сергійовичу! – бурчала няня. Але було помітно, що їй дуже приємно чути це прохання від улюбленого вихованця. І, звісно, вона йому не відмовляла.

Няня починала розповідати Казки. А вона знала їх дуже багато. Тихо поскрипує коліща прядки. Орина Родіонівна пряде шерсть і в такт своїм плавним рухам співуче і загадково

починає…

А Олександр, напівлежачи на подушці, старанно все записує: і про царя Салтана, і про мертву царівну і сімох богатирів, і про Балду, який перехитрив попа…

Яку казку не почне Орина Родіонівна, зачин у неї один: “Як на моріокеані стоїть зелен острів, а на тому острові – дуб зелений, від того дуба висить золотий ланцюг, а по ньому ходить чорний кіт. На правий бік іде – веселі пісні співає, на лівий – старі казки повідає”.

Слухав, слухав той зачин Олександр Сергійович і одного разу звернувся до няні:

-Мамо, а помоєму ось як виходить:

У лукоморья дуб зеленый,

Златая цепь на дубе том,

И днем и ночью кот ученый

Все ходит по цепи кругом;

Идет направо – песнь заводит,

Налево – сказку говорит…

-Гарно, – схвалювала няня. – Чого вже краще?

Ти, мабуть, і про Кощія, і про Балду на свій лад складеш? Про бабу Ягу? Про лісовика? Про Кощія безсмертного? Хто така русалка?

У хатинці на курячих ніжках живе баба Яга. Ця хатинка чарівна і за наказом баби Яги може повертатися то передом, то задом до лісу. Баба Яга – це стара лісова чаклунка, відьма. Вона згорблена і страшна. Одна нога у неї – кістяна. Яга літає у ступі, розмахуючи мітлою.

Лісовик – дух лісу. Він і з’являється і щезає зненацька, лякає всіх різними звуками, має здатність обертатись у людину і у тварину. Живе у дуплі старого дуба.

Кощій безсмертний – злий чаклун, що в казках завжди протистоїть позитивним героям. А безсмертним його називають тому, що його смерть схована дуже далеко: вона на кінчику голки, яка знаходиться у яйці, яйце – у качці, качка – у зайці, заєць – у скрині, скриня – в дуплі дуба, а дуб росте на острові Буяні посеред океану.

Русалка – гарна дівчина з риб’ячим хвостом, яка живе на дні водойми. За народними повір’ями, русалками ставали дівчата, що втопилися через нещасне Кохання.

Слово вчителя. Пушкінський вірш, який ми вивчатимемо сьогодні, власне, не є окремим твором. Це пролог, тобто своєрідний вступ до знаменитої поеми Пушкіна “Руслан і Людмила”. Коли ви станете дорослішими, ви обов’язково прочитаєте весь цей твір. Ця поема була зверненням поета до історії свого народу. В “Руслані і Людмилі” Пушкін широко використав старовинні народні перекази. В основі сюжету твору – Історія кохання головних героїв, які на шляху до щастя зустрічаються з багатьма перешкодами. Пригоди героїв, їх зустрічі зі злими і добрими чарівниками створюють у поемі казковий колорит.

Саме тому дуже органічною частиною поеми став пролог, який вводить читачів в атмосферу народної казки.

Виразне читання прологу. Можливе використання фонохрестоматії з записами майстрів художнього читання (переклад і оригінал).

Пролог до поеми дійсно виглядає як завершений художній твір. У ньому можна виділити три частини: вступ (перші шість рядків), основну частину і фінал (останні шість рядків).

У вступі змальована загадкова країна – Лукомор’я. своєрідним обрамленням початку і кінця прологу стає згадування Лукомор’я, зеленого дуба і вченого кота, який нібито і розказав поетові цю чудову казку, а поет повідав її всьому світові.

Дійсно, Твори О. С Пушкіна знають у всьому світі. Всім з дитинства відомі його казки: “Казка про царя Салтана”, “Казка про мертву царівну і про сімох богатирів”, “Казка про рибалку і рибку”, “Казка про попа і наймита його Балду”. За цими казками зняті чудові мультиплікаційні фільми. Творчість Пушкіна надихала багатьох композиторів: М. РимськогоКорсакова, М. Мусоргського, П. Чайковського. За мотивами поеми “Руслан і Людмила” однойменну оперу створив М. Глінка.

Край лукомор ‘я дуб зелений,

І золотий ланцюг на нім;

Щодня, щоночі кіт учений

На ланцюгу кружляє тім;

Іде праворуч – спів заводить,

Ліворуч – казку повіда.

Дива там: лісовик там бродить,

В гіллі русалка спить бліда;

На невідомих там доріжках

Сліди нечуваних страхіть;

Там хатка на’ курячих ніжках

Без вікон, без дверей стоїть;

В примарах там ліси й долини;

Там на світанні хвиля лине

На берег дикий пісковий,

І тридцять витязів чудових

Із хвиль виходять смарагдових,

Та ще й дозорець їх морський;

Там королевич мимоходом

Полонить грізного царя;

Там серед хмар перед народом

Через ліси, через моря

Чаклун несе богатиря;

В темниці там царівна тужить,

А бурий вовк їй вірно служить;

З Ягою ступа там бреде,

Вперед сама собою йде;

Там цар Кощей над злотом чахне;

Там руський дух… Там Руссю пахне!

І я там був, і мед я пив,

Край моря бачив дуб зелений,

Під ним сидів, і кіт учений

Своїх казок мене учив.

Одну згадав я: добрі люди,

Нехай для вас ця казка буде…

Переклад М. Терещенка


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вивчення поезії Пушкіна