Вишуканість російського мовлення в поезії Костянтина Бальмонта

Бальмонту призначено було стати одним зі значних представників нового символічного мистецтва в Росії. Однак у нього була своя позиція розуміння символізму як поезії, що крім конкретного змісту має зміст сховане, що виражається за допомогою натяків, настрою, музичного звучання.

Із всіх символістів Бальмонт найбільше послідовно розробляв імпресіонізм – поезію вражень. Його поетичний мир – це мир найтонших скороминущих спостережень, по-детски тендітних відчувань. Мені, як читачеві, подобається його дитячість. У цьому є чистота

Я

не знаю мудрості, придатної для інших,

Тільки скороминущості я влагаю у вірш.

У кожній скороминущості бачу я мири,

Повні мінливі, райдужної ігри

Здається, у цих віршах – поетична програма Бальмонта. Його ліричний герой – вічно юний, вічно вільний, живучий в “ненаситній тривозі” “владика” власного “несказанного” миру. Його явно підвищена увага до звукової форми я відчув у віршах “Очерета”, “Спогад про вечір в Амстердамі”. Це як би дає йому право заявити:

Я – вишуканість російського повільного мовлення,

Переді мною інші поети – предтечи,

Я вперше відкрив

у цьому мовленні ухили,

Перепевние, гнівні, ніжні дзенькоти

Предтечами самого Бальмонта минулого й Жуковський, Шеллі, і едгар По.

Як у всякого теперішнього поета, у Бальмонта були свої особливо улюблені стихії. По-перше, вогонь. Саме з вогнем поет зв’язував ідеал Краси, Гармонії, Творчості. Один зі своїх кращих збірників віршів він назвав “Будемо як сонце” і включив у нього захоплений “Гімн Вогню”:

Вогонь очисний,

Вогонь фатальний,

Гарний, властительний,

Блискучий, живий!

Інша його улюблена стихія – вода. Вона міцно з’єднується в поетичній системі Бальмонта з таємничою силою любові. Його обвинувачували в крайньому еротизмі, але він відповідав так:

Чим хочеш будь: будь добрий, злий,

Але будь же чесний за грою,

З’явися – самим собою

Наївна й приваблива тональність лірики Бальмонта, його піднесене відношення до природи й до людського життя -.все це принесло його книгам “Будемо як сонце” і “Тільки любов” теперішню славу в Росії. Про його творчість тепло озивалися А. Чехов, М. Горький, І. Анненский, А. Блок. Гіркий писав:

“По-диявольському цікавий і талановитий. Набудовую його на демократичний лад”.

Перед революцією Бальмонт випускає ще два сильнъхх збірники: “Ясен” і “Сонети сонця, меду й місяця”. У них він прагнув проникнути уявою в таємниці світобудови. Він призивав:

“Люди Сонце розлюбили, треба Сонцю їх повернути”. Але незабаром душу поета видає сумний стогін:

Візьми мене, розвий, як сніг заметільний,

Мій дух, уважаючи зими, посивів,

Мій дух проспівав весь полудень свій сопілковий

Поет знаходить себе в невеликих добутках, написаних у формі сонета: “Скажіть ви”, “Зоряні звуки”, “Сонети сонця”. Це блискучі, повні добірності ліричні мініатюри

Насильство революції, природно, злякало дитячу душу Бальмонта. Він виявляється в еміграції. Довго не пише, але зрештою Париж розтопив його тугу: своїм дощем він нагадав Бальмонту дитинство, і от народився вірш “Нічний дощ”:

Я згадував. Дитячі роки.

Дерева, де народився я й ріс.

Мій старий сад. Речонки малої води,

У вогнях квітів береговий укіс

Росія назавжди залишилася в далечіні простору, але завжди жила в його серце:

Довідайся всі країни у світі,

Виміряй шляхи морські,

Але немає вольней і ширше,

Але немає нежней – Росії

Немов заклинання поет повторював ці рядки до кінця своїх днів. В історію літератури Бальмонт увійшов як один з видних поетів символізму, з яким зв’язаний розквіт російської поезії на рубежі XІX-XX сторіч, її срібне століття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Вишуканість російського мовлення в поезії Костянтина Бальмонта

Categories: Шкільні твори

Links