Home ⇒ 📕Твори з зарубіжної літератури ⇒ Вишневий сад як символ духовної пам’яті (за п’єсою А. П. Чехова “Вишневий сад”)

Вишневий сад як символ духовної пам’яті (за п’єсою А. П. Чехова “Вишневий сад”)

У 1903 році Антон Павлович Чехов написав останню свою п’єсу, якій дав напрочуд точну ласкаву назву “Вишневий сад”. Почуєш це словосполучення – і відразу захочеться зануритися в тепло і затишок дворянського гнізда, що століття тому прикрашало нашу землю. Воно створювалося працею і потом кріпаків для життя і радощів поколінь роду Гаєвих, чимось дуже схожих на Обломова. Вони добрі, розумні, але бездіяльні, як Ілля Ілліч, що усе життя пролежав на дивані. У них теж був свій Захар, тільки звали його Фірсом. Тепер йому 87. Постарів і Гаєв, залишившись

великою безтурботною дитиною з нескінченними льодяниками в роті. Устигла поміняти прізвище його сестра – зараз мати вже сімнадцятирічної дівчини. Але дотепер кімната Раневської називається дитячою – сила пам’яті і традиції. “О моя юносте! О моя свіжосте!” – вигукує Гоголь у “Мертвих душах”. Майже те саме ми чуємо в репліці Раневської, тому що не тільки руки, ноги, але і душа людська шукає опори. Найнадійніша опора – рідний дім. Ось чому, провівши п’ять років за кордоном, Раневська повертається в маєток у найважчий момент – він уже виставлений на торги. Вишневий сад… Він
і жива пам’ять про тих, що пішли, і ліки для душі. Раневська любить свою садибу не за картоплю і помідори, а за пам’ять і красу. Вона не врятує свого маєтку – немає за що. Але намагається хоча б ще раз побачити рідне гніздо. Може бути, заради цієї зустрічі з Раневською-людиною, а не панією – тягнув своє життя старенький Фірс – символ будинку, який настільки злився з ним, що і зараз, через чотири десятиліття, сприймає волю як нещастя. Недаремно ж “і сова кричала, і самовар гудів безперестанку”, коли скасували кріпосне право. Тепер чуються інші звуки – струни, що лопнула, і оркестру (флейта, контрабас і чотири скрипки). Може, це реквієм? Не по приватній власності в цілому, а по тому особисто тобі належному шматочку пам’яті і краси, без якої людина не може сформуватися духовно. Лопахін пропонує реальний варіант порятунку вишневого саду – дачі. Але вони зруйнують усе, тому що це буде означати прихід чужих людей у твій будинок. “Дачі і дачники – це так банально”, – говорить Раневська, і Гаєв підтримує її, хоча нічого натомість запропонувати не може: не звик відповідальність брати на себе. Її бере Лопахін – син і онук селян, що тут працювали. Напевно, досить мирно співіснували ці два клани – Лопахіних і Гаєвих, – що жили в паралельних соціальних світах на одній і тій самій “панській” землі. От і пропонує він гроші в борг, але віддавати чимось треба, та нічим, і порядні люди в такій ситуації не позичають. Інші порядні до останньої хвилини не залишають цей потопаючий корабель, що пливе з минулого в безнадійне сьогодення. У ньому живуть на гороховому супі слуги і Шарлотта, яка не знає своєї рідні й батьківщини. Тут же – названа дочка Раневської Варя. Стукає кісточками рахівниці і шарудить паперами рахунків конторник Симеонов-Пищик – “двадцять два нещастя”, як і вся садиба. А вона – як потопаючий корабель. Його намагається врятувати Лопахін – нова людина нової епохи, яка міцно стоїть на землі. Але все даремно, і наприкінці драми ми чуємо звук сокири – це вирубують під корінь вишневі дерева. Разом із садом під звуки сокири іде в небуття вірний Фірс – символ минулого “панського” життя. У суєті всі забули про нього. Нема кому взяти на себе особисту відповідальність за долю старого. Раневська повернулася в Росію, а потрапила ніби в інший вимір – епоху первісного нагромадження капіталу, що давно пройшла на Заході. Але не тільки потяг – спізнилися усі вони. Потяг життя пішов у напрямку капіталізації, тобто вижимання “готівки” і “безготівкового” з усього, з чого їх тільки можна вижати. Утому числі і з беззахисної краси. Але відмовитися від неї і від минулого – все одно що відмовитися від рідної матері. Що і робить Яша, який мріє про закордон, – найогидніший персонаж п’єси. Не стільки за посадою, скільки за психологією. Він раб. А рабам непотрібна духовна пам’ять. Людині, державі, історії без неї просто не обійтися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Дворянство у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Основними темами п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад”, що написана у 1904 році, є загибель “дворянського гнізда”, перемога заповзятливого купця-промисловця над відживаючими своє століття Раневською і Гаєвим і тема майбутнього Росії, пов’язана з образами Петі Трофімова і Ані. Прощання нової, молодої Росії з минулим, з відживаючим, спрямованість до завтрашнього дня...
  2. “Недотепи” у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Художній світ Чехова нескінченно складний, багатогранний, позбавлений будь-якої однолінійність. Письменникові відкрито було все недосконалість життя, зрозумілий був глибокий трагізм людського існування. Тому закономірно, що в п’єсу Вишневий сад входить тема недотепства. Чехов зображує нещасних, страждаючих людей. Коло нездар досить широкий, хоча слово недотепа вживається в п’єсі по відношенню тільки до...
  3. Символічний зв’язок образів п’єси Чехова “Вишневий сад” з різними часовими шарами “Вишневий сад” була останньою і, можна сказати, підсумковою п’єсою Чехова. Він написав її незадовго до смерті, і 904 року, на переломному стику епох, коли передчуття змін в суспільстві було особливо помітним. Напередодні соціального вибуху він, як творча людина, не міг не відчувати загального настрою, непевність моменту майже мимоволі викликала потребу...
  4. Петя Трофімов центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Чехов нібито іронічно ставився до Петі Трофимову, зобразив його “недотепою” і тим самим висловив своє скептичне ставлення до революційного руху. Таку думку абсолютно необгрунтовано. Для того щоб зрозуміти це, треба згадати, хто і за яких обставин назвав Петю “недотепою”. Це говорить Раневська, роздратована тим, що Петя відверто висловив несхвалення її...
  5. Ідейний зміст п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад” П’єса “Вишневий сад” – останній добуток А. П. Чехова. Вона була поставлена на сцені Художнього театру у 1904 році. Наступає XX століття, і Росія стає капіталістичною країною, країною фабрик, заводів і залізниць. Цей процес прискорився після звільнення селянства. Риси нового стосуються не тільки економіки, але й до суспільства, змінюються і...
  6. У чому полягає оптимізм п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад ” Вишневий сад ” – одна з найбільш багатозначних п’єс Чехова. Тут варто підзаголовок “комедія”, але під час вистави глядачі майже не сміються. І рецензенти після першої постановки “Вишневого саду” в Московському Художньому театрі відзначали, що в п’єсі поставлений “пам’ятник над могилою симпатичних білоручок, орхідей, відцвілих за чужим труною… Мляве...
  7. Жіночі образи в п’єсі Чехова “Вишневий сад” Від п’єси до п’єси зростало майстерність Чехова-драматурга. Удосконалення форми його п’єс невіддільне від прагнення письменника більш точно передати їх зміст – розкрити життєву драму людей глибоко інтелігентних, з тонкими почуттями, окрилених високою мрією, гідність яких зневажалися людьми грубими і вульгарними. Протиставляючи складну внутрішню життя інтелігентної людини примітивного духовного світу міщан,...
  8. Хто правий, уявляючи собі завтрашній день Батьківщини: Лопахін чи Петя Трофимов? (За п’єсою Д. П. Чехова “Вишневий сад”) Так уже склалося в суспільному розкладі поколінь, що люди, які живуть сьогодні, можуть реально судити, що стояло за поглядами на життя і суспільство двох протилежних героїв п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад” – Лопахіна і Трофимова. Яким уявлявся їм завтрашній день Батьківщини? І що вийшло? У п’єсі передана атмосфера розброду,...
  9. Проблема історичної долі Росії (за п’єсою А. Чехова “Вишневий сад”) Проблема історичної долі Росії (за п’єсою А. Чехова “Вишневий сад”) “Вся Росія – наш сад”. Ось так у комедії Чехова розкрито символічний зміст великого родинного маєтку, де зібралися ще поки не колишні і ще поки не майбутні господарі. “Вся Росія – наш сад”, і наприкінці літа вирішуватиметься доля саду, доля...
  10. Символічний зв’язок образів п’єси Антона Чехова “Вишневий сад” з різними часовими верствами “Вишневий сад” була останньою і, можна сказати, підсумковою п’єсою Антона Чехова. Він написав її незадовго до смерті, 1904 року, на стикові епох, коли передчуття змін в суспільстві було особливо помітним. Напередодні соціального вибуху він як творча людина, не міг не відчувати загального настрою, непевність моменту майже мимоволі викликала потребу осмислити...
  11. Дворянство в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад” Основними темами п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад”, написаної в 1904 році, є загибель “дворянского гнізда”, перемога предприимчивого купця-промисловця над відживаюче своє століття Раневской і Гаевим і тема майбутнього Росії, пов’язана з образами Пети Трофимова й Ані. Прощання нової, молодой Росії з минулим, з відживающим, спрямованість до завтрашнього дня –...
  12. Фірс – центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Образ Ф., старого вірного слуги Гаєвих, містить у собі індивідуально-психологічне та історико-символічне значення. Його “літературна родовід” (Савельіч в “Капітанської дочці” А. С. Пушкіна; Захар в “Обломова” І. А. Гончарова; Марей в “Мужики Марее” Ф. М. Достоєвського) дозволяє виділити образ Ф. у певний історико – культурний феномен. Старовинна лівреї і білі...
  13. Звук струни, що лопнула (“Вишневий сад” А. П. Чехова) Свою п’єсу ” Вишневий сад ” сам А. П. Чехов називав комедією. Але п’єса-то сумна!.. Так у чому ж справа? Як відомо із самого початку, маєток приречений; приречені і герої – Раневська, Гаєв, Аня і Варя – їм не на що жити, не на що сподіватися. Запропонований Лопахіним вихід для...
  14. Проблема щастя у п’єсі А. Чехова “Вишневий сад” Про п’єси Чехова говорять, що їх проймає якесь відчуття постійного неблагополуччя. Здається, усі герої по-своєму хороші люди, але всі по-своєму нещасливі. Чому? Що таке щастя і чи можливе воно для них? Відповіді на ці питання читач одержує, спостерігаючи за розвитком характерів героїв. Ось Любов Андріївна Раневська приїжджає з Парижа до...
  15. Собор як символ духовної краси людини ОЛЕСЬ ГОНЧАР Собор як символ духовної краси людини ІІІ варіант Чи часто ми замислюємося над тим, якою повинна бути справжня людина? Здається, ні. Тому з кожним роком стає усе важче знайти справжніх друзів, побачити на вулицях усміхнені, добрі обличчя. Наші душі втрачають змогу сприймати красу, перестають розуміти навколишній світ, вони,...
  16. Твір А. Чехова “Вишневий сад’ – комедія чи драма? І. Чому Станісдавський поставив драму? (К. Станіславський писав: “Для меня “Вишневий сад” не комедия, не фарс – а трагедия в первую очередь”. Саме так він поставив п’єсу, оскільки побачив трагедію нещасливих людей, які не можуть зарадити собі, не в змозі боротися проти обставин, що сильніші за них. Саме тому, вважав...
  17. П’єси О. Н. Островського “Гроза” і О. П. Чехова “Вишневий сад” В обох п’єсах пейзаж дивно гарний, хоча важко порівнювати захоплюючі волзькі види, що відкриваються з того місця, де розташоване місто Калинов, з маленьким у порівнянні з великою російською рікою вишневим садом. Величезний, колоритний волзький пейзаж придушує своєю красою, суворої й могутньої. На його тлі людини здається – дрібною комашкою, незначністю...
  18. Собор, як символ духовної краси людини в однойменному романі Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину...
  19. Собор як символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину...
  20. Собор як символ духовної краси людей за романом О. Гончара Усі найзнаменніші національно-відроджувальні акції, що відбувалися, у кінці 80 почаку 90-х років, починалися вступним словом Олеся Гончара. Його слухали на Установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, з”їзді Народного Руху України, на святі Соборнності України в січні 1990 року, на Першому конгресі міжнародної асоціації україністів тощо. Усе це –...
Вишневий сад як символ духовної пам’яті (за п’єсою А. П. Чехова “Вишневий сад”)
«
»