Відомості про життя Федра

Відомості про його життя досить суперечливі, здебільшого оповідання про Федре грунтуються на матеріалі його ж добутків. Зокрема, Федр повідомляє, що походить із македонської Пиерии, легендарної батьківщини муз, своїми земляками він уважає легендарних співаків Орфея й Ліна (у стародавності Македонія вважалася частиною Фракії, як свідчить Страбон). Але як у змісті байок, так і в мові Федра не відчувається ніяких натяків на його грецьке походження. Тому чимало дослідників доходило висновку, що Федр, мабуть, покинув Македонію ще в раннім дитинстві.

Імовірно, він потрапив у рабство під час воєнних дій, адже римські легіони постійно курсували уздовж фракийской границі.

Як би там не було, але Федр повідомляє, що був рабом в Августа, що згодом відпустив його на волю. У Римі фракийский бранець одержав латинське утворення. Федр створив дві книги своїх байок. Федр не повідомляє деталей про своїх скитаниях, проте, нарікає на біль і страждання. В 31 р. Федр створив третю книгу байок і, урахувавши свій попередній гіркий досвід, присвятив її якомусь Евтиху, звертаючись до нього із проханням про заступництво. Подальші книги Федра також будуть мати заступників: четверта

книга присвячена Партикулону, п’ята – Филету. Певних відомостей про цих людей не збереглося. Уважається, що вони, як і Федр, були вільновідпущеними, але, напевно, у житті їм везло більше, ніж байкареві. Відомо також, що Федр дожив до глибокої старості, і тема старості придбала відображення в його добутках

Федр усвідомлює тісний зв’язок з езопівською традицією: часто згадує ім’я Эзопа й навіть робить його діючою особою десяти своїх байок. Втім, дослідники відзначають поступову еволюцію в його відношенні до Эзопу. Якщо спочатку Федр усвідомлює себе лише поетичним інтерпретатором Езопових байок, то вже в другій книзі повідомляє про намір позмагатися зі славним грецьким попередником. Відчувається, що у Федра визріває передчуття перемоги в цьому змаганні. Так, у п’ятій книзі він уже не коливаючись говорить про свою незалежність від Эзопа й про власний внесок у розвиток байки. М. Гаспаров зробив підрахунки на доказ твердження Федра: з 116 байок Федра приблизно третина (36 байок) мають паралелі з Эзопом. Однак показовим є їхній розподіл: у першій книзі Федра з 31 байки езопівських Корінь мають 17; у другій книзі з 8 байок – дві; у третій книзі з 19 байок – одна; у четвертій книзі з 22 байок – 11; у п’ятої з 10 байок – ні однієї. Цей аналіз свідчить про те, що із часом Федр і справді усе менше залежав від зразків езопівської Творчості. Певний вплив на Федра зробив також і Гораций.

Примітно, що у Федра менше байок про тварин і більше байок про людей, потім у його добутках не так виразно помітні риси баєчного жанру. Примітні явищем представляється також особлива увага Федра до моралі байки. Він ставиться до неї як до найважливішої частини добутку, що іноді навіть починає витісняти властиво фабульний компонент: опис дії зводиться до мінімуму, мораль же, навпаки, розширюється, захоплюючи жвавістю й пристрасністю викладу. Нерідко автор вкладає її у вуста одного з персонажів байки. А іноді висловлення вимовляють історична або псевдоісторична особи ( Эзоп, Сократ і ін.). У деяких добутках Федра оповідальної частини майже ні, і байка перетворюється в простий монолог, присвячений морально-етичній проблематиці. І разом з тим цей монолог нагадує античну диатрибу, жанр, що розвився із сократовской бесіди, поєднуючи, таким чином, безпосереднє звертання до слухача й обмін з ним уявними репліками. Прийоми диатриби у своїх сатирах талановито використав Гораций, отже Федр, напевно, засвоїв їх саме завдяки творчості Горация. Нарешті, він створив жанр байки, що, по суті, є своєрідною моралістичною диатрибой.

Розвиваючи моралістичний аспект байки, Федр досяг значного багатства ідейного змісту своїх добутків. Байки Федра відтворять недосконалість миру. Найчастіше він підкреслює жорстокість і насильство, які панують навколо (“Вовк і ягня”, “Жаби проти сонця” і ін.). Федр неприязно ставиться до вельмож і багатіїв, які зловживають своєю могутністю, привласнюють плоди чужої праці (“Бджоли й трутні перед судом оси”, “Вовк і журавель” і ін.). Багато байок Федра мають виразне історичне фарбування і є, по суті, сатирою над режимом і дійсністю імператорського Рима. Федр відверто співчуває пригнобленим рабиням

Проте, співчуваючи скрутному рабському стану, Федр застерігає рабів від повстання проти існуючого пристрою. Він краще сповідає смиренність і старання пристосуватися до свого положення, докоряючи рабовласників і призиваючи їх отямитися, усвідомити можливу помсту пригноблених (“Півень і коти-носії”, “Лисиця й журавель” і ін.). Федр симпатизує не тільки рабам, а й всьому простому люду. Він показує, що бедние, безправні люди найбільше страждають від політичних конфліктів, розпачливої боротьби за владу

У деяких байках можна вловити натяк на конкретні історичні події. Наприклад, байка “Жаби, які просять собі пануючи” пов’язана зі зміною правління Августа й Тиберия, байка “Жаби проти сонця” спрямована проти можливого шлюбу Сіяна із удовою Друза, брата Тиберия. У багатьох байках простежуються події автобіографічного характеру, а також принципова оцінка власного суспільного становища, у тому числі й розуміння творчих заслуг. Так, у байці “Старий пес, кабан і мисливець” Федр уподібнює себе в старості до мисливського пса, стомлений доблесно прожитим життям. У байці “Півень і перлина” байкар нарікає на недолік гідного суспільства й належного розуміння його творчості. У байці “Старий і амфора” виражає надію на нові досягнення, незважаючи на похилий вік. А прихильність до жанру байки Федр пояснює своїм соціальним станом, а також небезпеками сучасності, що змушує поета прибігати до іносказання:

Тепер же розповім я про походження

Байок дотепних. Рабська зневага,

Яке не сміло сказати без остраху,

У байочках свої жалі засвідчило,

Сховавшись за умовністю й жартами

А я ще далі протоптав цю стежку,

Примножив даруванням ця сумна спадщина,

Згадавши в байках і власних халепах

(Переказ Г. Безкоровайного)

В епоху Федра майже всі грецькі жанри були засвоєні римською літературою, тільки байка залишалася осторонь. Потім Федр узявся створити римський еквівалент грецької байки. Насамперед, намагаючись додати жанру піднесеності, Федр відмовився від прозаїчного викладу й звернувся до поезії, взявши за основу ямбічний триметр, розмір досить гнучкий, придатний для будь-якого матеріалу. У стилі своєї байки Федр зберіг прагнення до стислості, лаконізму, він уникає зайвої деталізації й підкресленої поетизації, прагне бути точним. Турбуючись про моралі байки, значно розширивши й збагативши її, Федр був змушений подбати й про розширення кола баєчних сюжетів. Чимало історій він створив самостійно, деяких запозичив з попередньої традиції.

Збірники Федра відрізнялися строкатістю, розмаїтістю сюжетів, проте, їх поєднувала спільність моралістичних установок, єдність авторської особистої інтонації. Федр прагне виконувати роль філософського проповідника, народного наставника. Близьким для нього є стоїчний ідеал: стоїчне розуміння долі, висока оцінка волі, незалежності, здатності до самообмеження й т. д. Досягнення Федра в жанрі байки створили йому репутацію творця байки як самостійного літературного жанру. До Федра байка існувала переважно в таких формах: як фрагмент, що виконує роль аргументу, у складі добутку іншого жанру, або ж, як навчальний матеріал для риторичних вправ. Аналізуючи цю ситуацію, Гаспаров писав: “У першому випадку байки випробовували художню обробку, але не мали жанрової самостійності; у другому випадку вони мали жанрову самостійність, але обходилися без художньої обробки. У творчості Федра й Бабрия ці два аспекти збіглися: була створена антична літературна байка”.

Тільки що згаданий Бабрий був найближчим послідовником Федра. Ф. Бабрий, у свою чергу, звернувся до обробки багатьох федровских сюжетів, удосконаливши художній аспект байки. При цьому, на відміну від Ф., він зосередив свою увагу на оповідальному компоненті байки, підсиливши, таким чином, її розважальне звучання. Від Федра, через Бабрия, почався розвиток байки аж до Г. Э. Лессинга, Ж. де Лафонтена, И. Крилова, Л. Глєбова й т. д.

В Україні до сюжетів байок Федра почали звертатися із середини XVIII ст. (Г. Сковорода ), в XIX ст. їх переказували Л. Боровиковский, Е. Гребінка, Л. Глєбов і ін. Численні сюжети Федра використав И. Франко. Перше повне видання байок Федра українською мовою вийшло друком в 1986 р. у перекладі В. Литвинова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Відомості про життя Федра

Categories: Нові твори

Links